Хікікоморі — це стан, при якому людина добровільно ізолюється від суспільства, уникаючи будь-яких соціальних контактів протягом шести місяців або більше. Цей термін, який буквально означає «бути замкненим», виник у Японії, але сьогодні він став глобальним явищем, що вражає людей у різних країнах світу.
Історія виникнення
Хікікоморі вперше було офіційно визначено в Японії в 1990-х роках завдяки роботам психіатра Сайто Тамакі. Він описав це явище як тривалу соціальну ізоляцію, яка часто починається у підлітковому або молодому віці. Дослідження 2010 року показало, що близько 1,2% населення Японії у віці від 20 до 49 років мали досвід хікікоморі. Спочатку вважалося, що цей стан пов’язаний виключно з японською культурою, зокрема з високим рівнем конкуренції в освіті та тиском суспільства на успішність. Однак згодом це було виявлено в інших країнах, таких як Південна Корея, Індія, США, Іспанія та Канада, що свідчить про його універсальність.
Причини виникнення
Точні причини цього стану залишаються предметом дискусій серед психологів і соціологів. Однак існує кілька ключових факторів, які можуть сприяти розвитку цього стану:
- Соціокультурний тиск: високі очікування суспільства, конкуренція в освіті та на роботі можуть призводити до емоційного вигорання та бажання ізолюватися.
- Психологічні фактори: хікікоморі часто супроводжується такими розладами, як депресія, тривожність, аутизм або розлади особистості.
- Сімейна обстановка: неблагополучні сімейні відносини, надмірна опіка або, навпаки, відсутність підтримки можуть сприяти розвитку стану.
- Стресові події: втрата роботи, розрив стосунків або інші травматичні події можуть стати тригером для початку хікікоморі.
- Вплив технологій: інтернет і соціальні мережі, з одного боку, забезпечують альтернативний спосіб спілкування, але з іншого — можуть поглиблювати ізоляцію.
Характеристики
Хікікоморі характеризується тривалим уникненням соціальних контактів. Люди, які переживають цей стан, часто відмовляються відвідувати школу, роботу або навіть виходити з дому. Вони можуть проводити більшість часу в одній кімнаті, займаючись інтернетом, переглядом фільмів або іншими самотніми заняттями.
Психологи класифікують такий стан за ступенем тяжкості:
– Легка форма (людина виходить з дому 2-3 рази на тиждень);
– Середня форма (виходи з дому обмежуються разом на тиждень);
– Важка форма (людина рідко залишає свою кімнату).
Пандемія COVID-19 значно посилила цю проблему. Соціальна ізоляція, яку запровадили уряди для боротьби з вірусом, стала тригером для багатьох людей.
Лікування та підтримка
Лікування хікікоморі зазвичай включає психотерапію, а не медикаментозне втручання. В Японії існують спеціальні центри, де люди можуть отримати допомогу. Терапія може бути індивідуальною, груповою або сімейною. Важливим елементом лікування є підтримка родини, яка навчається ефективним стратегіям спілкування з пацієнтом. Доведено, що фізичні вправи та поступове залучення до соціальних активностей можуть значно скоротити тривалість стану.
Данило Ігнатенко
