Фатімідський халіфат (909–1171) був однією з найвпливовіших ісламських держав середньовіччя, що поєднував у собі релігійну доктрину ісмаїлітського шиїзму та могутню імперську політику. Проголосивши себе нащадками Фатіми, доньки пророка Мухаммеда, Фатіміди претендували на духовне та політичне лідерство в усьому ісламському світі, кидаючи виклик сунітським Аббасидам. Їхня історія — це історія релігійної революції, військових завоювань, культурного розквіту та внутрішніх криз.
Фатіміди належали до ісмаїлітської гілки шиїтського ісламу, яка визнавала сьомого імама Ісмаїла як законного духовного спадкоємця Пророка. На відміну від сунітських правителів, вони відкидали легітимність Аббасидів і прагнули встановити універсальний імамат.
Ключові аспекти ідеології:
- Теократична влада:Халіф був одночасно політичним лідером і духовним імамом.
- Місіонерська діяльність (да’ва):Створення таємної мережі проповідників для поширення ісмаїлізму.
- Конфлікт із сунітами:Відмова визнати авторитет Багдадського халіфату.
Період експансії (909–969)
Завоювання Північної Африки
Перший Фатімідський халіф, Убайдаллах аль-Махді (909–934), заснував свою столицю в Махдії (сучасний Туніс). Його держава стикалася з опором:
- Сунітське населення(малікіти) не визнавало ісмаїлітську доктрину.
- Берберські племеначасто повставали.
- Війни з Візантієюза контроль над Сицилією.
Захоплення Єгипту (969)
Під керівництвом халіфа аль-Муїзза (953–975) Фатіміди здійснили успішний похід на Єгипет. Їхній генерал Джаухар ас-Сікіллі заснував нову столицю — Каїр (аль-Кахира, “Переможна”). Тут було зведено мечеть Аль-Азхар, яка стала центром ісмаїлітської науки.
Розквіт Фатімідської імперії (969–1073)
Політична структура
- Централізована влада:Халіф керував через візирів та губернаторів.
- Економічний підйом:Контроль над торгівельними шляхами Червоного моря.
- Культурний розвиток:Підтримка наук, медицини та філософії.
Зовнішня політика
Фатіміди намагалися розширити вплив на Близькому Сході:
Однак у 1050-х роках сельджуки зупинили їхній наступ, а в 1073 році військовий лідер Бадра аль-Джамалі захопив владу в Каїрі, ознаменувавши початок занепаду.
Занепад і падіння династії (1073–1171)
- Військові диктатури:Халіфи втратили реальну владу, її перебрали військові візири.
- Економічні проблеми:Голод, чума та фінансові кризи.
- Розкол в ісмаїлізмі:У 1094 році після смерті халіфа аль-Мустансира виник конфлікт між прихильниками його синів Нізара та аль-Мусталі, що призвело до утворення нізаритів (відомих як ассасини).
Кінець халіфату
У 1171 році курдський полководець Салах ад-Дін (Саладін) скасував Фатімідський халіфат, відновивши сунітське правління під егідою Аббасидів.
Фатімідський халіфат залишається прикладом унікального поєднання релігійного радикалізму та імперської могутності. Незважаючи на поразку в боротьбі з Аббасидами, їхній вплив на ісламську історію, культуру та теологію залишається значним.
Данило Ігнатенко
