Далай-лама XIV, Тензін Ґ’ятсо (народився 6 липня 1935 року в Такцері, Тибет), є однією з найвідоміших духовних і політичних фігур сучасності. Він став першим Далай-ламою, який здобув світове визнання завдяки своїй діяльності на захист буддизму та прав тибетського народу. Незважаючи на свою популярність, він завжди підкреслював свою скромність, називаючи себе «простим буддійським ченцем». Після втечі з Тибету в 1959 році він оселився в Дармшалі (Індія), де очолив тибетську буддистську громаду у вигнанні. У 1989 році йому було присуджено Нобелівську премію миру за його ненасильницьку боротьбу за свободу Тибету.
Хронологія життя Далай-лами XIV
- 1935: Народження в Такцері, регіон Амдо, Тибет.
- 1935: Визнання втіленням 13-го Далай-лами.
- 1940: Інтронізація як 14-го Далай-лами в Лхасі.
- 1950: Прийняття повноважень глави держави Тибет.
- 1959: Втеча до Індії після китайського вторгнення.
- 1987: Презентація «Плану миру з п’яти пунктів».
- 1988: Запропонований «середній підхід» до тибетсько-китайських відносин.
- 1989: Нагородження Нобелівською премією миру.
- 2011: Відхід з посади голови уряду Тибету у вигнанні.
- 2012: Нагородження Темплтонською премією.
Догмати тибетського буддизму
Тибетський буддизм, який традиційно процвітає не лише в Тибеті, а й у Монголії, Непалі, Бутані, Сіккімі та інших регіонах, базується на вірі в реінкарнацію високорозвинених релігійних учителів. Вони повертаються у світ після смерті, керуючись співчуттям до всіх живих істот. Одним із найважливіших таких учителів є Далай-лама, чий родовід сягає XIV століття. Третя інкарнація цієї фігури, Сонам Ґ’ятсо (1543–1588), отримала титул Далай-лами («Учитель океану») від монгольського вождя Алтан-хана у 1580 році. Перші два Далай-лами були визнані посмертно.
До XVII століття Далай-лами стали провідними релігійними лідерами секти Гелугпа (Жовті капелюхи), однієї з чотирьох основних шкіл тибетського буддизму. У 1642 році 5-й Далай-лама отримав політичну владу над Тибетом, і з тих пір Далай-лами залишалися духовними та політичними лідерами країни до втечі 14-го Далай-лами у 1959 році.
13-й Далай-лама помер у 1933 році, і відповідно до традиції, пошуки його наступника розпочалися через кілька років. У 1937 році пошукова група вирушила до регіону Амдо, де зустріла хлопчика на ім’я Лхамо Тондуп, сина фермерів. Після серії випробувань, включаючи впізнання особистих речей попереднього Далай-лами, Лхамо Тондуп був визнаний його втіленням. У 1940 році він був інтронізований як 14-й Далай-лама в Лхасі.
Політична діяльність та вигнання
У 1950 році Китай вторгся до Тибету, що призвело до політичної кризи. Далай-лама XIV змушений був взяти на себе роль глави держави у віці 15 років. У 1959 році, після невдалого повстання проти китайської окупації, він втік до Індії, де заснував уряд Тибету у вигнанні.
Протягом десятиліть він активно захищав права тибетського народу, пропонуючи мирні рішення конфлікту. У 1987 році він представив «План миру з п’яти пунктів», а в 1988 році запропонував «середній підхід» до тибетсько-китайських відносин, який передбачав автономію Тибету в межах Китаю.
Світове визнання та нагороди
Далай-лама XIV здобув всесвітнє визнання як символ миру, ненасильства та духовності. У 1989 році йому було присуджено Нобелівську премію миру за його зусилля у боротьбі за свободу Тибету. У 2012 році він отримав Темплтонську премію за внесок у розвиток духовності.
Данило Ігнатенко
