Тор: Рагнарьок – це комедійне космічне фентезі від новозеландського режисера Тайка Вайтіті. Незважаючи на те, що фільм є третьою частиною про пригоди бога грому, він сприймається, як самостійна робота з авторським баченням коміксової міфології. Перша і друга частина мандрів Тора демонстрували надмірні серйозність, пафос, часто нудну розповідь і не завжди хорошу драматичну гру. Рагнарьок описує передумови Рагнарьоку – кінця світу скандинавських богів, але для Тайка Вайтіті вони є джерелом гумору.
Серйозний Тор в цьому фільмі веселий, харизматичний мандрівник, який захищає знедолених і потрапляє в різні неприємні обставини. Фільм наповнений хорошим саундтреком, непоганою операторською роботою, постійними жартами і дивними сюжетними поворотами. Рагнарьок містить в собі драматичні елементи, але всі вони відходять на задній план перед нестримним гумором, жартами. Всі спецефекти показують нам різні світи, з їхнім неповторною візуальною оформленістю.
Битви, бої, погоні виглядають несерйозними, наче екранізованими сценами комп’ютерної гри, що не псує фільм, а тільки підкреслює гумористичний стиль Тайка Вайтіті. Кіно показує дружбу Тора і зеленого монстра Халка, додаючи елементи баді муві (кіно про приятелів, товаришів). Взаємодія двох безсмертних чоловіків постійно відзначається підколами, жартами, гегами. Нам демонструють команду фріків (диваків), які прагнуть перемогти злу жіночку з армією мерців.
Інколи, критики говорили про переігрування лиходійки Хелли, та в контексті «Тор: Рагнарьок», актриса робила все правильно. Тайка Вайкіті не знімав проект про супергероїв, його не цікавить порятунок світу від Всемогутнього Зла. Фільм схожий на космооперу, своїм гумором, він нагадує «Вартових Галактики» Джеймса Ганна. В бойових сценах відчувається адреналін, візуальний стиль, легкість. Кіно не має мети робити космічні світи наближеними до реальності, навпаки вони дивні, яскраві, комедійні.
«Тор: Рагнарьок» по хорошому дурнувате і веселе кіно зняте не для косіння бабла, а для демонстрації легких жартів від фріків, щоб насмішити глядачів. Не можна співставляти фільм з тупими «Трансформерами», непотрібними сіквелами, нудними проектами про чоловіків чи жінок в костюмах. Кріс Хемсфорт, Марк Руффало, Том Хіддлстон утворють харизматичну команду, веселих, відчайдушних юмористів, які не перестають жартувати в часи кінця світу.
Пісня британського гурту «Led Zeppelin» «Immigrant Song» додає драйву в бойових сценах з богом грому Тором. Могутність блискавок, гучна музика наче екранізує обкладинки хардрок альбомів. За життя головних героїв не переживаєш, адже вони безсмертні воїни, які своїми вчинками і діалогами смішать глядачів цієї веселої космічної опери. «Тор: Рагнарьок» виглядяє самостійним, комедійним бойовиком, псують його тільки сцени після титрів, елементи всесвіту Марвел. Тайка Вайтіті створив авторську гумористична фантастику про пригоди диваків гумористів в різних світах.
