13 грудня у Швеції, Норвегії та шведськомовних районах Фінляндії відзначають одне з найчарівніших і найсвітліших свят — День святої Люсії. Це свято, яке символізує надію та перемогу світла над пітьмою, глибоко вкорінене в історії та культурі Скандинавії. Воно поєднує в собі елементи християнської традиції та давніх язичницьких обрядів, створюючи унікальний симбіоз вірувань і звичаїв.
Історія
Свята Люсія, чиє ім’я перекладається як «світло», була однією з перших християнських мучениць. Вона жила в IV столітті нашої ери на території сучасної Італії та загинула від рук римлян через свою віру. Легенда розповідає, що Люсія принесла їжу та допомогу християнам, які ховалися в катакомбах, освітлюючи собі шлях вінком зі свічок на голові. Саме цей образ — дівчини з вінком вогнів — став символом світла, яке розганяє темряву.
Свято вогнів: традиції та обряди
День святої Люсії знаменує початок різдвяного сезону в Скандинавії. У кожному місті обирають свою Люсію, яка очолює урочисту процесію. Дівчата, одягнені в білі сукні, несуть на головах вінки зі свічками, а хлопці в білих костюмах супроводжують їх, співаючи традиційні пісні. Ця процесія символізує прихід світла в найтемнішу пору року, коли довжина дня досягає свого мінімуму.
У домашньому колі свято також відзначають з особливою теплотою. Старша дочка в родині одягається в біле, готує каву та традиційну випічку — шафрановий хліб та імбирне печиво. Ці страви не лише смакують родичі, а й роздають гостям, що підкреслює дух щедрості та єдності.
Язичницькі корені свята
Свято має глибокі зв’язки з давніми язичницькими традиціями. До прийняття християнства скандинави святкували зимове сонцестояння, запалюючи великі багаття, щоб відлякати злих духів і допомогти сонцю повернутися. Згодом ці обряди переплелися з християнською легендою про святу Люсію, створюючи унікальне свято, яке об’єднує вірування різних епох.
Данило Ігнатенко
