Маратхі — це індоарійська мова, яка поширена в західній та центральній частинах Індії. Її ареал охоплює території від Мумбаї на півночі до Гоа на півдні, а також простягається на схід через Деканське плато. З 1966 року маратхі є офіційною мовою штату Махараштра, де вона відіграє ключову роль у культурному та соціальному житті місцевого населення. Стандартною формою мови вважається діалект міста Пуна (Пуне), який став основою для літературної та офіційної мови.
Історичні корені та розвиток мови
Маратхі походить від давньої мови Махараштрі Пракріт, яка була однією з основних мов середньовічної Індії. Протягом століть мова зазнавала впливу інших мов та культур, зокрема санскриту, перської та англійської, що значно збагатило її лексику та граматичну структуру.
Письмова традиція
Маратхі використовує письмо деванагарі, яке також є основою для хінді та санскриту. Однак історично для рукописного введення використовувалося письмо моді, яке було поширене до середини XX століття. Сьогодні деванагарі є основним письмом для маратхі, що сприяє єдності мовної культури.
Особливості мови
Мова має багату граматичну структуру, хоча вона втратила більшість флективних форм, які були характерні для давніх індоарійських мов. Замість цього мова використовує постпозиції (аналог прийменників, але після слова) для вираження граматичних відношень. Найближчою до маратхі є мова хінді, з якою вона має багато спільних рис.
Літературна спадщина
Мова має багату літературну традицію, яка включає поезію, прозу та релігійні тексти. Література цією мовою відома своїм глибоким філософським змістом та художньою виразністю. Серед відомих авторів —поет Днянешвар, чиї твори залишаються популярними й сьогодні.
Маратхі є не лише засобом спілкування, а й символом культурної ідентичності народу Махараштри. Вона об’єднує мільйони людей, зберігаючи традиції та історію регіону.
