Пекче, одне з трьох стародавніх королівств Кореї, стало яскравим прикладом розвитку культури, політики та мистецтва на південному заході Корейського півострова. Засноване, за легендою, у 18 році до нашої ери Онджо, сином засновника Когурьо, це королівство зуміло залишити незабутній слід в історії та культурі регіону.
Формування та розквіт королівства
До III століття нашої ери Пекче, під керівництвом короля Коі (234–286), утвердилося як повноцінна держава. Вершини свого розквіту воно досягло в період правління короля Геончого (346–375), який поширив вплив королівства на увесь басейн річки Хан. Це стратегічно важливе розташування забезпечувало економічний і військовий контроль над центральною частиною півострова.
Адміністративна структура
Пекче мало чітко організовану адміністративну систему. Королівство було поділене на п’ять округів, а центральна влада складалася із 16 посадових ступенів. Найвищий чиновник, обирався кожні три роки, що забезпечувало певну стабільність і гнучкість управління.
Культура та релігія
Буддизм відігравав ключову роль у духовному та культурному житті Пекче. Було побудовано безліч храмів, що служили не лише релігійними центрами, а й осередками освіти та мистецтва.
Конфуціанство також мало значний вплив, формуючи етичні норми та освіту. Завдяки цій філософії Пекче виховало численних видатних учених і мислителів.
Образотворче мистецтво
Мистецтво вирізняється технічною досконалістю та теплими, людяними якостями. Особливо відомі статуї Будди з характерною «усмішкою Пекче», що демонструють вплив південнокитайського стилю періоду Шести династій. Ці твори випромінюють спокій і гармонію, відображаючи естетику епохи.
Занепад королівства
У V столітті Пекче втратило частину своїх територій у басейні річки Хан через натиск Когурьо. Королівство було змушене двічі переносити столицю: спочатку до Унджіна (сучасний Гонджу), а пізніше до Сабі (теперішній Пуйо). Прагнучи повернути втрачені землі, Пекче уклало союз із південним королівством Сілла, проте врешті втратило свої території.
Кульмінацією стало вторгнення об’єднаних сил Сілли та китайської династії Тан у 660 році, що призвело до падіння Пекче. Через кілька років Сілла об’єднала весь півострів, започаткувавши Об’єднане Сілла (668–935).
Попри те, що королівство Пекче зникло з мапи, його спадщина залишається живою та вражаючою. Величні архітектурні пам’ятки, мистецькі шедеври та духовні здобутки стали невід’ємною частиною культурного коду Кореї.
