Волліс і Футуна – це дві вулканічні острівні території, розташовані в Тихому океані, на заході від Тонга та найближчих до Фіджі. Ці території, які є частиною французької заморської колоніі, мають багату історію, відому своєю культурою та традиціями, а також важливим значенням для французької територіальної присутності в Тихому океані.
Історія
Перші поселення на островах Волліс і Футуна датуються приблизно 1400-1600 роками. Острови були відкриті європейськими мореплавцями у 17 столітті, які залежно від назвали їх Волліс та Острови Хорт. У 19 столітті Франція встановила свій суверенітет над островами. У 1961 році Волліс і Футуна стали територією з особливим статусом Франції, що означає, що вони є французькими колоніями з правом на розробку своєї власної конституції та самоврядування.
Економіка
Економіка Волліс і Футуна головним чином заснована на сільському господарстві та рибальстві. Традиційно вони також виробляли копру, але цей промисел втратив свою значущість. Туризм потенційно може стати важливим джерелом доходів, адже острови приваблюють туристів своїм екзотичним природним середовищем та культурною специфікою.
Населення
Населення Волліс і Футуна складається переважно з полінезійських народів. Офіційні мови – французька та уоліська, яка є полінезійською мовою. Структура населення складається з традиційних сімейних груп, які відіграють важливу роль у співтовариствах островів.
Релігія
Християнство є домінуючою релігією Волліс і Футуна, з різними християнськими конфесіями, такими як католицизм та протестантизм. Традиційні полінезійські релігійні вірування також існують, але в меншій кількості.
Волліс і Футуна, хоча й є маленькими та віддаленими островами в Тихому океані, мають важливе значення для розуміння культурної та історичної спадщини Полінезії та французької територіальної присутності в регіоні. Ці острови продовжують залишатися унікальними в своїй культурній та етнічній різноманітності, а також представляють важливий аспект французького національного спадку в Океанії.
Данило Ігнатенко
