Молоді армійці проходили навчання. Кожен раз, вишколюючи курсантів, керівництво придумувало нові й нові завдання. Якось взвод солдат завезли у відлюдне пустинне місце. Перед ними стояла кількаметрова висока рівна стіна.
– Маєте знайти вихід, як через неї перелізти, – сказав старшина, – хто впорається – той складе іспит.
Ближче до обіду сонце невблаганно палило, харчі та вода були розраховані тільки на певний час. Тому армійці розуміли, що діяти мають швидко і рішуче.
– Треба знайти вихід, щоб якнайшвидше перелізти, інакше тут і загинемо, – промовив перший солдат.
– Це нереально, – розстроєно сказав другий, – ти тільки поглянь, яка вона височенна! Тут метрі 10 – мінімум! Та ще й рівна, як дошка. У нас нічого біля себе нема: ні тросів, ні спорядження, нічогісінько, – розводив руками.
– Слухайте, у нас є одяг. З нього зробимо довгий канат, – запропонував якийсь новобранець.
– Або можна сходинки проколупати у стіні, вийде, як зачіпи для скелелазіння, – подав ідею інший.
– Може один одного підсадимо? – запропонували хтось.
– Думаю, треба її частково розібрати! Так, щоб ми могли пройти.
Раптом їхню розмову перервав старшина.
– Справжньою метою цього завдання було показати вам, що вихід є завжди. От, дивіться, ви всього десять хвилин радитесь, а вже скільки варіантів запропонували!
Чи знаєте ви, що таке шори? Це спеціальний обладунок для коня, який одягають йому на очі, щоб він бачив тільки те, що попереду. Часом, коли опиняємося у складній ситуації, ми одягаємо таку невидиму заслону. Дивимося на світ через призму обмеження і не розуміємо, що Бог дав нам цілий Всесвіт! Запам’ятайте, інколи вихід можна знайти кращий, ніж був вхід!
© Юлія Головчин «Притчі»
