Стародавні єгиптяни створили одну з перших складних систем вимірювання часу, яка об’єднувала місячний та сонячний цикли, а також регулювала релігійні, сільськогосподарські та державні справи. Їхня календарна система еволюціонувала з місячного календаря, але поступово вони перейшли до використання цивільного календаря, який базувався на сонячному році та зоряних спостереженнях.
Місячний календар і зоряні спостереження
Початково єгиптяни використовували місячний календар, як і багато інших стародавніх народів. Для корекції цього календаря вони спостерігали за сходом зорі Сіріус (яку також називали Сотіс). Сезонне сходження цієї зірки майже збігалося з тривалістю сонячного року, будучи коротшим лише на 12 хвилин. Це дозволяло підтримувати відповідність місячного і сонячного циклів, хоча місячний календар все ж відставав від сонячного через несумісність їхніх циклів.
Цивільний календар: 365 днів
Для вирішення проблеми невідповідності місячного і сонячного років єгиптяни розробили цивільний календар, який складався з 365 днів. Він був поділений на три сезони, кожен з яких складався з чотирьох місяців по 30 днів. Для завершення року додавали п’ять додаткових днів. Цей календар не був безпосередньо пов’язаний із сільськогосподарськими циклами або місячними фазами, що зробило його незалежним від природних явищ. Він використовувався головним чином для урядових та адміністративних потреб.
Сезони та сільське господарство
Єгипетський рік поділявся на три сезони, які відповідали основним етапам сільськогосподарського циклу, пов’язаного з Нілом:
- Повінь — період, коли Ніл розливався і зрошував сільськогосподарські землі.
- Посадка — час, коли Ніл повертався в своє русло, і починалися посіви.
- Врожай — період збирання врожаю, коли рівень води в Нілі був найнижчим.
Релігійний місячний календар
Поряд із цивільним, у Єгипті також використовували релігійний місячний календар, який регулював релігійні свята та обов’язки. Щоб синхронізувати його з цивільним календарем, додавали спеціальні місяці, коли перший день місячного року не збігався з першим днем цивільного року. Пізніше був розроблений 25-річний цикл інтеркаляції для більшої точності.
Вимірювання часу
Єгиптяни використовували 12 частин для поділу як світлового дня, так і ночі. Тривалість цих частин змінювалася залежно від пори року. Годинники, які вони використовували, включали водяні та сонячні, на яких були позначені години для різних сезонів. Стандартної години сталої тривалості в Стародавньому Єгипті не існувало.
Єгипетський календар став важливою інновацією у вимірюванні часу, значно вплинувши на розвиток подібних систем в інших культурах. Зокрема, їхня система базувалася на спостереженнях за природними циклами і зорями, а також поєднувала три різні календарі — цивільний, місячний релігійний і сільськогосподарський.
Данило Ігнатенко