Традиція консультування з представниками станів у Франції бере початок із XIII століття. Ці зібрання виникли як спосіб забезпечити королю підтримку з боку суспільства у важливих політичних чи фінансових питаннях.
- Перше зібрання (1302 рік): Уперше Генеральні стани зібралися 10 квітня 1302 року в Соборі Паризької Богоматері з ініціативи короля Філіпа IV Красивого. Головною темою обговорення став конфлікт між королем і папою Боніфацієм VIII. Духовенство, дворянство та Третій стан висловили підтримку королю, що закріпило його політичну позицію.
- Роль у придушенні тамплієрів (1308 рік): Генеральні стани обговорювали політичні рішення, такі як ліквідація ордену тамплієрів, ініційована Філіпом IV.
У XIV столітті Генеральні стани активно брали участь у питаннях престолонаслідування та фінансової підтримки короля. Проте відмова надавати кошти, як це сталося у 1320 році, свідчила про поступове ускладнення відносин між станами та монархією.
Роль Генеральних станів у Столітній війні (1337–1453)
Під час Столітньої війни Генеральні стани виконували важливу функцію у зборі коштів для фінансування військових кампаній.
- 1355 рік: Король Іоанн II Добрий скликав Генеральні стани для затвердження нових податків. Це стало вимушеним кроком через необхідність фінансування війни проти Англії.
- 1356 рік: Франція зазнала поразки в битві при Пуатьє, а Іоанн II потрапив у полон. Генеральні стани отримали завдання зібрати викуп за короля, але натомість спробували запровадити реформи. Ці спроби наштовхнулися на опір дофіна Карла (майбутнього короля Карла V).
Під час цього періоду відбулася невдала спроба торгівця Етьєна Марселя змусити королівську владу підкоритися Генеральним станам. Його спроба призвела до повстання Жакерії (1358), яке було жорстоко придушене, а Марселя вбито.
Після цих подій королі поступово обмежили роль Генеральних станів, перетворивши їх на інструмент підтримки лише у критичних ситуаціях.
Занепад і нерегулярність зібрань Генеральних станів (XV–XVII століття)
До кінця XV століття Генеральні стани остаточно втратили статус постійного представницького органу. Основні причини занепаду:
- Централізація влади: Королі Франції створили постійну систему оподаткування (таких як податок taille), що дозволило їм обходитися без схвалення Генеральних станів.
- Конфлікт інтересів: Три стани мали різні пріоритети, що часто призводило до тупикових ситуацій. Наприклад, Третій стан вимагав скасування дворянських привілеїв, чого дворянство не допускало.
У період абсолютизму Генеральні стани збиралися дедалі рідше.
- Людовик XI: Лише одного разу скликав Генеральні стани в 1468 році.
- Людовик XII: Скликав збори лише раз за 17 років правління.
Після цього Генеральні стани зустрічалися лише під час масштабних криз. Останнє зібрання перед революцією відбулося у 1614 році за регентства Марії Медичі (під час неповноліття Людовика XIII). Проте воно виявилося малоефективним через внутрішні конфлікти та розбіжності між станами.
Данило Ігнатенко
