Водоспад Ігуасу – це вражаючий комплекс катаракт, розташований на річці Ігуасу, за 14 миль (23 км) від місця її впадання в річку Альто Парана, на кордоні Аргентини та Бразилії. Водоспад має форму витягнутої підкови і простягається на 1,7 милі (2,7 км), що майже втричі ширше, ніж Ніагарський водоспад у Північній Америці, і значно ширше, ніж водоспад Вікторія в Африці.
Географічні та гідрологічні особливості
Численні скелясті та лісисті острови на краю уступу, через який протікає річка Ігуасу, поділяють водоспад на приблизно 275 окремих водоспадів або катаракт, висота яких коливається від 200 до 269 футів (60–82 метри). Назва водоспаду походить від слова гуарані, що означає «велика вода».
Швидкість потоку водоспаду досягає максимуму до 450 000 кубічних футів (12 750 кубічних метрів) на секунду в сезон дощів з листопада по березень. Мінімальний стік припадає на сухий сезон з серпня по жовтень. Середньорічна швидкість потоку становить близько 62 000 кубічних футів (1756 кубічних метрів) на секунду.
Структура водоспаду
Водоспади розташовані вздовж широкого проміжку, де річка Ігуасу перекидається через край плато Парана, перш ніж продовжити свій курс у каньйоні. Найбільша частина річки впадає у вузьку напівкруглу прірву під назвою Гарганта-дел-Діабо («Горло диявола»), що створює вражаючий вид як з бразильської, так і з аргентинської сторони. Вода, що падає, утворює низку веселок, а підніжжя Гарганта-ду-Діабо вкриває завіса туману, яка піднімається приблизно на 500 футів (150 метрів) у повітря.
Історичний контекст
Першим іспанським дослідником, який відвідав водоспад, був Альвар Нуньєс Кабеса-де-Вака у 1541 році. У 1897 році Едмундо де Баррос, офіцер бразильської армії, передбачив створення національного парку біля водоспаду Ігуасу. Згодом було створено два окремі національні парки: Національний парк Ігуасу (1939) у Бразилії та Національний парк Ігуасу (1934) в Аргентині. Обидва парки мають на меті збереження рослинності, дикої природи та мальовничої краси, пов’язаної з водоспадом. У 1984 році аргентинський парк був визнаний ЮНЕСКО об’єктом Всесвітньої спадщини, а через два роки такий самий статус отримав бразильський парк.
Біорізноманіття
Рослинність регіону є надзвичайно багатою та різноманітною, від напівлистяної до тропічної. Серед водних рослин можна знайти представників сімейства Podostemaceae, які ростуть лише в бурхливій воді. Також можна побачити орхідеї, сосни, бамбук, пальми, мохи, ліани та барвисті бегонії.
Тваринний світ також різноманітний, хоча вивчений меншою мірою. Ігуани є звичайним явищем, а серед ссавців можна зустріти оцелотів, ягуарів, оленів, тапірів та безліч дрібніших тварин. Туканів та інших видів птахів також багато.
Водоспад Ігуасу обслуговується трьома аеропортами в Аргентині, Бразилії та Парагваї, що робить його доступним для туристів з усього світу. Відвідувачі можуть насолоджуватися численними видами з різних точок огляду, як з аргентинської, так і з бразильської сторони.
Данило Ігнатенко
