Війна Судного дня (6–26 жовтня 1973 року) стала одним із наймасштабніших і драматичних конфліктів у сучасній історії Близького Сходу. Її витоки сягають наслідків Шестиденної війни 1967 року, коли Ізраїль здобув контроль над великими територіями, включаючи Синайський півострів, Сектор Газа, Західний берег річки Йордан, Східний Єрусалим і Голанські висоти. Ця поразка залишила глибокі шрами на престижі арабських країн, особливо Єгипту та Сирії.
Після Шестиденної війни збройні конфлікти тривали в меншому масштабі. Період із 1969 по 1970 рік, відомий як Війна на виснаження, був позначений спорадичними боями між Ізраїлем та Єгиптом. Попри спроби ООН вирішити конфлікт за допомогою Резолюції 242, яка закликала до «виведення ізраїльських військ із територій, захоплених у 1967 році», Ізраїль не погодився на повернення окупованих територій без гарантій безпеки.
Анвар Садат, який став президентом Єгипту у 1970 році, намагався досягти дипломатичного рішення, але зіткнувся із відмовою з боку Ізраїлю. Це підштовхнуло Єгипет і Сирію до радикальніших кроків.
Початок війни: ефект несподіванки
6 жовтня 1973 року, у день єврейського свята Йом-Кіпур і під час священного місяця Рамадан, коаліція арабських держав на чолі з Єгиптом і Сирією розпочала несподіваний напад на ізраїльські позиції. Це був ретельно спланований наступ, метою якого було повернення втрачених територій і покращення позицій для переговорів.
Єгипетські війська переправилися через Суецький канал і прорвали укріплену ізраїльську лінію Бар-Лев, у той час як сирійська армія розпочала наступ на Голанських висотах. Перші дні війни стали серйозним випробуванням для Ізраїлю, який був змушений швидко мобілізувати резерви та організувати оборону.
Війна у глобальному контексті
Конфлікт швидко переріс у міжнародну кризу. Радянський Союз підтримував арабські країни, постачаючи зброю та техніку, а Сполучені Штати стали на бік Ізраїлю. Американська військова допомога, зокрема повітряний «мост» із постачанням озброєння, стала вирішальною для зміни ходу війни.
Попри початкові успіхи арабських армій, Ізраїль зміг переломити ситуацію. Ізраїльські війська не лише відбили атаки, але й розпочали контрнаступ, форсувавши Суецький канал і увійшовши вглиб території Єгипту.
Міжнародний тиск, зокрема з боку США та СРСР, змусив сторони погодитися на припинення вогню. 22 жовтня Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію про негайне припинення вогню, але бої тривали ще кілька днів, доки 26 жовтня війна офіційно не завершилася.
Наслідки війни
Хоча Ізраїль втримав військову перевагу, війна мала серйозні політичні та психологічні наслідки для всіх сторін.
- Єгипет: Президент Анвар Садат використав результати війни як важіль для досягнення миру з Ізраїлем. Це зрештою призвело до підписання Кемп-Девідських угод у 1978 році, що стало першим мирним договором між Ізраїлем та арабською країною.
- Сирія: Сирія не змогла повернути Голанські висоти, і конфлікт із Ізраїлем тривав і після війни.
- Ізраїль: Попри перемогу, війна показала вразливість ізраїльської оборони та призвела до внутрішньої критики уряду.
- Міжнародний контекст: Війна загострила холодну війну між США та СРСР, а також спричинила нафтову кризу 1973 року, коли арабські країни ОПЕК оголосили нафтове ембарго проти держав, які підтримували Ізраїль.
Війна Судного дня стала переломним моментом в історії арабо-ізраїльських відносин. Вона змінила політичний ландшафт Близького Сходу, показала силу дипломатії після військових конфліктів і стала уроком про важливість міжнародного діалогу. Її уроки залишаються актуальними для розуміння сучасних конфліктів у регіоні.
Данило Ігнатенко
