Невроз — це термін, який все частіше вважають застарілим, проте він все ще використовується для опису певних психічних розладів. Ці розлади зазвичай проявляються через тривогу, депресію або інші форми емоційного страждання. Неврози асоціюються з відчуттям страждання та порушенням функціонування, що може впливати на різні аспекти життя людини, включаючи роботу та стосунки. Однак, на відміну від психозів, при неврозах зберігається зв’язок із реальністю, і вони не настільки серйозні, щоб повністю позбавляти людину дієздатності.
Психіатри вперше застосували термін «невроз» у середині 19 століття для класифікації симптомів, які вважалися неврологічними. Префікс «психо» був доданий пізніше, коли стало зрозуміло, що психічні та емоційні фактори відіграють важливу роль у цих розладах. Терміни «невроз» і «психоневроз» використовувалися як синоніми, хоча перший був більш поширеним. Обидва терміни згодом втратили точність для психологічної діагностики і більше не застосовуються з цією метою.
Теорії виникнення
Психоаналітична традиція вважає, що неврози виникають через внутрішній конфлікт між різними спонуканнями, імпульсами та мотивами в різних частинах розуму. Зигмунд Фрейд, засновник цієї теорії, постулював існування несвідомої частини розуму, де зберігаються пригнічені думки, почуття та спогади, які є неприйнятними для свідомості. Цей пригнічений зміст, зазвичай сексуальні або агресивні потяги чи болісні спогади з дитинства, може викликати тривогу, коли загрожує вийти на рівень свідомості. Его використовує захисні механізми, такі як придушення або заперечення, щоб запобігти цьому. Невротичні симптоми виникають, коли ці механізми ламаються.
Інша точка зору, пов’язана з поведінковою психологією, трактує невроз як завчену неадекватну реакцію на стрес, яку можна розучити. Когнітивна теорія наголошує на тому, що неадаптивне мислення, як-от страх можливого покарання, сприяє неправильному сприйняттю себе та навколишніх подій.
Невроз є важливим концептом у психології, який висвітлює різні підходи до розуміння та лікування психічних розладів. Від психоаналітичної теорії внутрішнього конфлікту до поведінкової психології та когнітивної теорії неадаптивного мислення, усі ці підходи підкреслюють необхідність комплексного підходу до психічного здоров’я.
Данило Ігнатенко
