Хічкок надихався театральною постановкою цієї художньої роботи ВВС 1939 року. Вона була, в свою чергу, екранізацією п’єси Патріка Гамільона в 1929 році. Ці твори засновувалися на реальному вбивстві двома приятелями чотирнадцятилітнього підлітка, яке було здійснене заради цікавості. «Мотузка» є кримінальним триллером, він доповнює злочин головних героїв: достоєвськими монологами, критичним розумінням ідеї Фрідріха Ніцше про Надлюдину, чорним гумором.

Фільм Альфреда Хічкока насичений чудовими діалогами, іронією, яскравими персонажами. Режисер розповідає історію двох молодих хлопців Брендона і Філіпа, які захоплювалися своїм вчителем Рупертом. Одного разу, щоб вразити наставника, друзі вбили свого товариша. Далі показується абсурдність ситуації, головні герої ховають тіло, а потім накривають стіл для званих гостей. Розкіш протиставляється хвилюванню від «урочистого моменту».

Цікаві діалоги відбуваються, коли до вбивць приходить їх наставник. Поведінка одного з друзів насторожує Руперта. Розмова з ініціатором злочину, доводить його вину. Ми слухаємо їхню бесіду, де критикується нацизм як вчення для ідіотів, які не здатні виконують накази психопата, а самі нездатні зрозуміти велич ідеї надлюдини. Вчитель розуміє до чого привели його лекції, він вказує героям на мораль, нагадує, що ніхто немає права вирішувати кому прийшов час померти.

Мотузка, відзначається хорошою операторською роботою. Вдала гра акторів робить фільм дійсно хорошим. Особлива варто виділити призначення на роль вчителя Руперта – знаменитого Джеймса Стюарта. Хічкок демонструє хибність розуміння ідеї надлюдини. Роздуми героїв відсилають до «Злочин і покарання» Федора Достоєвського, золотого правила моралі, християнського милосердя, категоричного імперативу Іммануїла Канта. Головний ініціатор злочину, показується режисером, як зіпсута людина, без співчуття, яка готова на все, щоб комусь довести чи задовільнити власні егоїстичні бажання.

«Мотузка – це гідне кіно від великого Альфреда Хічкока. Незважаючи на простий сюжет кіно, вбивства, пошуку злодія, воно наповнене авторським стилем. Режисер демонструє нам людяність, справжні цінності, нарцисизм через іронію. Вбивство, яке описується лиходієм як витончене мистецтво,  трактується, як нерозумний, безсердечний вчинок, як невдале розуміння ідеї про надлюдину Фрідріха Ніцше. Прагнучи стати кращим, злодій тільки продемонстрував власну деградацію, спотворивши при цьому погляди свого наставника.

The post «Мотузка»(Rope). Альфреда Хічкока. Право вирішувати, хто має померти first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Вони проводили від 4 до 2 років в Китаї, вчилися в чанських майстрів, а потім переносили знання, вчення наставників на землю Японії. Інколи дзен поділяють на школу сото і школу Ріндзай, але більшість буддійських послідовників не погоджуються з такою класифікацією.

Особливістю дзен-буддизма гармонійний синтез ідей даосизму, цінностей китайської культури і трансформація їх в унікальну релігію, яка розвивалася на Японських островах. Слово «дзен» означає споглядання, зосередження, так називається духовна практика в цьому напрямі буддизму. Основні елементи вважаються такими: саторі (миттєве просвітлення); дзадзен (зосередження сидячи); передача вчення від вчителя до учня; ненасилля; інтуїтивне сприйняття; юген (прихована краса глибини в зовнішніх проявах); працелюбність; вабі-сабі (скромна простота); парадоксальні задачі (коани); вторинність буддійських писань.

Майстри дзен-буддизма часто виражалися надто парадоксально, могли несподівано крикнути, вдарити, інколи використовували гумор. Ціль була в тому, щоб вивести учнів з зони комфорту, навчити терпінню і співстражданню.  В культурі Японії, релігія дзен здійснила надзвичайний вплив. Вона злилася з традиційною каліграфією; живописом; музикою (гра на флейті сякухаті); бойовими єдиноборствами, чайною церемонією, вирощуванням карликових дерев бонсай, «творення саду каменів»; кюдо (стрільба з лука); хоку (тривірші) та ін.

З 50-тих і 60-тих років XX століття вона почала проникати в Європу, Америку. Такі відомі науковці, філософи, психологи: Карл Юнг, Карен Хорні, Еріх Фром, Алан Уотс писали дослідження по дзен-буддизмі. Дзен став невіддільною частиною частиною творчості: Джека Керуака, Олдоса Хакслі, Джерома Девіда Селінджера, Роберта Желязни, Урсули Ле Гуін, Віктора Пелєвіна.

Дзен-буддійстські мотиви присутні в кінематографі: «Сім Самураїв» Акіри Куросави; «Сталкер» Андрія Тарковського; «Зоряні Війни» Джорджа Лукаса; «Матриця» (тоді ще братів Вачовських); «Бійцівський клуб» Девіда Фінчера; «Вбити Білла» Квентіна Тарантіно. В XXI столітті дзен є однією з найбільш популярних течій буддизму в світі.

Тарас Клок

The post Коротко про дзен-буддизм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Cвященнка книга буддистів була записана на пальмових листках, вона отримала назву «Трипітака» або «Тіпітака» (три кошики).

Основні елементи буддизму такі: швидкоплинність всього існуючого, серединний спосіб життя, чотири благородні істини, восьмиступеневий шлях до нірвани. Сідхартха Гаутама був з княжої родини, до 29 років жив в розкоші, згодом ще 6 – 7 років провів в найстрогішому аскетизмі, він зрозумів, що крайнощі не приводять до добра, тому найкращий варіант зберігати середину (в текстах дається образ струни, якщо вона недотягнута, то звуку не буде, якщо ж перетягнута, музика не буде лунати).

Чотири благородні істини такі: 1. Життя, яке ми проводимо, веде до «Дукха» страждання (фрустрація, незадоволеність, занепокоєння, хвилювання); 2. Існує причина страждання – це трішна або танка спрага (безмірні бажання); 3. Тільки подолавши безмежні бажання ми зможемо звільнитися від страждань; 4. Вісім сходинок приведуть до нірвана (пробудження) і перемоги над стражданням: 1) правильні погляди; 2) правильні наміри; 3) правильна мова; 4) правильні дії; 5) правильний спосіб життя; 6) правильні зусилля; 7) Правильне усвідомлення; 8) правильна увага.

Згодом буддизм почали розділяти на хінаяну (малу колісницю) напрям, який вважає каноном тільки «Трипітаку», або тхеравада (вчення старійшин) і махаяну (велику колісницю) – течія, яка визнає не тільки тіпітаку, але й пізніші буддійські сутри (книги): Праджняпарамітра-сутра, Атамскара-сутра та ін. В багатьох підручниках вважається хінаяна більш аскетичною в порівнянні з махаяною, аде таке твердження застаріле. Найпопулярнішими течіями буддизму зараз є школа Карма-кагью, Дзен-буддизм, Школа Чистої Землі та ін. Він поширювався з північної Індії до Шрі-Ланки, через Непал, Бутан, Тібет, М’янму, Тайланд, Китай, Корею, Японію, В’єтнам, Монголію. Так давнє вчення Сідхардтхи Гаутами трансформувалося в світову релігію.

Тарас Клок

The post Коротко про Буддизм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.