Конфлікт релігії та раціонального мислення

Критичне ставлення до традиційної міфологічної релігії лежить в основі його ранньої філософії. Стародавні божества вже не здавались адекватними суддями чи наставниками, а ритуальна практика — не забезпечувала моральної стабільності. Платон шукав універсальні принципи, що стояли б над окремими віруваннями і були б пізнаваними розумом. Це завдання він вирішував через філософську дискусію — діалог як метод дозволяв відділити істину від поширених помилок, оцінити межі людської думки та перевірити міцність моральних аргументів.

Етичні пошуки та критика релятивізму

У діалогах раннього періоду Платон послідовно аналізував питання моральних конфліктів і природу правильного судження. Його критику софістів часто сприймають як заперечення релятивізму: він не погоджувався, що моральність визначається лише думкою або політичною користю. Для Платона існувала раціональна структура добра, яку можна виявити через дослідження душі та аналіз мотивів людських учинків. Пізнання добра вимагало не лише інтелектуальної вправності, а й внутрішнього морального вдосконалення.

Платонів проект морального обґрунтування

Пошук універсального принципу — ключова мета ранніх творів мислителя. Він прагнув до того, щоб моральне судження спиралось не на випадкові обставини, а на знання про найвищий порядок буття. Завдяки такому підходу етика ставала не набором правил, а шляхом до істини. Це визначило подальший розвиток платонізму та вплинуло на формування античної і середньовічної філософської традиції.

Данило Ігнатенко

The post Платон: біографія, вчення та основні ідеї філософа first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Актуальність філософії в тому, що вона не вела до ненависті, вбивств. Перекручення ідей комунізму як царства свободи в Карла Маркса, надлюдини, вищої раси в Фрідріха Ніцше диктаторськими режимами – це не продовження практичної реалізації поглядів філософів, а лише пропаганда масам, для використання їхнього невігластва в власних цілях.

Безсмертні думки філософів дійсно важливі для нашого суспільства. Наприклад, Сократ запитував: «Чи не соромишся ти турбуватись про гроші, аби мати їх якомога більше, про славу й почесті, а натомість про розум, істину, про душу свою не дбаєш і не стараєшся, щоб була вона якнайкраща?» Епіктет говорив: «Існує тільки одна дорога до щастя — припинити перейматися тим, що не підвладне нашій волі». Рене Декарт сформулював важливий принцип людського існування «Cogito ergo sum» мислю, отже я існую.

Крім покращення раціональності, філософи не виправдовують лицемірство. Етичне ставлення до людства, відкрито чи приховано присутнє в філософських поглядах. Для сучасних людей інформаційного суспільства, філософія виконує фільтруючу і захисну роль. Вона дозволяє не захлинутися в потоці постійної, нової, перемінливої інформації. Узагальнює знання будь-якої людини, навчає критично мислити, формулювати свої думки в усних промовах, письмових текстах.

The post Актуальність філософії в XXI столітті first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Тепер перейдемо до  пояснення надлюдини. Надлюдина – це  перехід через все людське. Мислитель, мав на увазі, не заперечення доброти, співпереживання, милосердя, а подолання всіх слабкостей, таких як егоїзм, ліниве існування, заздрість та ін. Говорячи мовою аврамічних релігій (юдаїм,мусульманство, християнство) гріхів, які спотворюють людську сутність.

Фрідріх Ніцше  писав, що людина те, що  треба подолати. Мається на увазі всього на всього – боротьба  з внутрішнім рабством. Борючись з своїми недоліками, така людина вдосконалюється. Німецький філософ не відділяє розум від тіла. Битва з слабкостями проявляться в перетворенні, оновленні як фізичної форми, так і мислення. Надлюдина – це людина яка постійно вдосконалюється, тим самим бере відповідальність за свої слабкості, тренуючи своє тіло, розум, волю,емоції, контролює себе.

Ідея Фрідріха Ніцше не є аморальною, навпаки вона заперечує утвердження нарцистичної особи,   як сутності яка проявляється у споживацтві та тоталітаризмі. Надлюдина не прагне контролювати і підкорювати інших людей, адже при такому підході не відбувається вдосконалення. ЇЇ мета – видавлювати з себе по краплині раба. Крім того, тренуючи тіло, волю, мислення надлюдина є творцем, який творить, а не руйнує. Така особистість породжує образи, ідеї, але не знищує собі подібних, ні буквально, ні “морально”.

The post Коротко про ідею Надлюдини Фрідріха Ніцше first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ні викладач, ні його учні не володіють поняттями, крім «уявного експерименту» і слова «логіка», не здатні до створення своїх концепцій. Вони весь час тільки знаходять відповіді на питання, що зробити, щоб вижити, продовжити рід, перечекати наслідки глобальної катастрофи в бункері. Насправді фільм не про філософію, він про виживання в апокаліпсисі.

Актори грають погано, режисер швидше за все хотів зняти таке кіно, яке покаже людям мислення філософів, але сам він знайомий з  філософією за цитатами з інтернету, або дуже коротким оглядом вікіпедії. Цікаво, що майбутні філософи вчаться тільки за підручниками, а свої висновки роблять на основі фільмів про виживання. Кіно не справляється з психологічною напруженістю, все репліки акторів награні, в них не віриш, а дії з словами необдумані.

Хто хоче дивитися фільми про виживання, де можна стежити за цікавим сюжетом, роздумами, вчинками персонажів в складних ситуаціях, наближених до реальності краще подивіться: «Куб», «Мисливці за розумом», «Повелитель мух», «Королівська битва», «Життя Пі ». Звичайно художній фільм «Філософи» можна переглянути, щоб витратити час, або порівняти цей `шматок плівки з хорошим кіно.

The post Фільм The Philosophers «Філософи» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

«Справжній детектив» наповнений не тільки хорошим сюжетом, важливу роль виконують образи, роздуми персонажів. В центрі історія детектив, спеціаліст в кримінальній психології – Раст Коул, якого переводять в Луізіану до Мартіна Харта, з яким вони, стають напарниками. Твір Кері Фукунаги і Ніка Піцолато, можна порівняти з триллерами Девіда Фінчера, Альфреда Хічкока, Девіда Лінча. Серіал отримав схвалення від глядачів, критиків, став лауреатом премій, таких, як Емі та ін..

«Справжній детектив» плавно розвиває історію пошуків серійного маніяка. В ньому присутні екшн сцени, одна з них знята за дубль і триває 6 хвилин, дивлячись на неї адреналін піднімається, наче переглядаючи бойовик. Серіал важко назвати блокбастером, Нік Піццолато вміло поєднують трагічність і комедійність. Твір не є легким для сприйняття, він породжує багато запитань, демонструє різноманітні проблемні теми.

Головні персонажі виконують свою роботу добросовісно, що відображається на їхньому житті. Детективна історія стає екзистенціальною драмою про своє місце в жорстокому суспільстві. З персонажами відбуваються перетворення, вони роблять помилки, розвиваються. Мартін Харт і Раст Коул виглядають живими людьми, а не стереотипними напарниками. Геніальна гра Метью Макконахі, демонструє нам вольового героя, мислителя, спеціаліста в своїй галузі. Він багато пережив, зазнав страждання, що зробило його песимістом і мізантропом.

Починаючи з пісні, яка лунає в заставці, задається драматичний тон серіалу. Відчай, жах, самотність, втрата довіри, переслідують, персонажів «Справжнього детективу». Нік Піццолато додав до детективної лінії містичну атмосферу, яку демонструє режисер Кері Фукунага. Простежуються паралелі з повістями, романами Альберта Камю, Жан-Поль Сартра, Йозефа Кафки та ін. Серіал блискуче показує в історії Раста Коула і Мартіна Харта не тільки логічність, але й абсурдність людського існування.

Автори «Справжнього детективу», досліджують загадковість маніяка. На відміну від фільмів «Сім», «Зодіак», таємничість серійних вбивць переплітається з такими віруваннями, як вуду, сантерія, синкретичні, езотеричні вчення. Раст Коул в кримінальних розслідуваннях, використовує: спостереження, дедукцію, інтуїцію, звертає увагу сни, видіння. Нік Піццолато і Кері Фукунага наповнили мінісеріал архетипами Карла Юнга, фрейдизмом, неофрейдизмом.

Головні герої – не зразкові, вони роблять багато помилок, руйнують стосунки з близькими, але готові пожертвувати власним життям, для порятунку інших. Серіал порушує проблеми: наркоманії, алкоголізму, насилля, лицемірства, релігійного фанатизму, егоцентризму та ін. В світогляді Раста Коула філософський песимізм поєднується з буддизмом.

Твори, якими надихалися автори серіалу: книги Амброса Пірса, Роберта Чармерса, Упанішади (філософсько-релігійні тексти давньої Індії), праці з криміналістики. Цінителі кіно побачать цитування фільмів Андрія Тарковського, знайдуть паралелі з стилем Девіда Лінча, Девіда Фінчера. При підготовці «Справжнього детективу» використовувалися ідеї: Платона, Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше, Еміля Чорана, Томаса Ліготті.

Нік Піццолато не нав’язує правильних думок, адже герої змінюються, розвиваються, стають то кращими, то гіршими. Жага до насилля, яке наче ракова пухлина поширюється на всіх персонажів, схоже на темряву, що огортає кожного. Йому протистоїть світло, самопожертва, готовність віддати  життя за невинних жертв. Вміло перемішуючи теорію змови, містику, детективний сюжет – автори створили унікальний мистецький твір, справжній шедевр.

Перший сезон «Справжнього детективу», можна сміливо називати, одним з кращих серіалів. Мало телепроектів не зіпсувалися з часом, а формат мінісералу, майстерність сценариста Ніка Піццолато і режисера Кері Фукунаги довели свій твір до хорошого завершення. Під питанням, чи виділяти недоліки серіалу. Багато глядачів, залишились незадоволеними тим, що не було до кінця розкрита міфологія «Справжнього детективу», деякі образи, які є серіалі, залишилися, лише натяками. Детективна історія повинна давати конкретні  відповіді, але серіал виявився не таким.

Ми бачимо історію життя Раста Коула, меланхолічного детектива, мислителя, який з одної сторони наділений – аналітичним розумом, критичним сприйняттям дійсності, а з іншої сторони – фаталізмом, вмінням бачити містичне, жагою до саморуйнування. «Справжній детектив» є драматичним фільмом, ми співчуваємо рішенням, вчинкам, які приймають герої. В серіалі знаходимо, як реалістичність, приземленість, цинічність, так і літературність, образи міфології Говарда Лавкрафта, філософські роздуми.

Нікові Піццолато пощастило написати цілісний сценарій, а Кері Фукунага зняв по ньому серіал. Відірвати одного творця від іншого нереально. Творці «Справжнього детективу» не гналися за рейтингами, грошима, глядацькими очікуваннями. Можна ще багато наводити переваг цього мінісералу.  Згадати про його інтелектуальність, атмосферу, так званої «південної готики» (оповідання Вільяма Фолкнера і Трумена Капоте), поєднання євангелізму, кельтської міфології, маніхейства, релігії худу.

Після перегляду в пам’яті залишаться незабутні реальні і вигадані образи, цитати, оленячі роги, пейзажі Луізіани, символ спіралі, Жовтий Король, мелодію з заставки «Far From Any Road» гурту Handsome Family і т.д. «Справжній детектив», іноді схожий на лабіринт, чи коло, але автори вміло виходять з безкінечності в послідовність. Переосмислення минулого, проблема невідворотності часу, знаходить своє вирішення. Головні герої змінюються, набирається нового досвіду, проходять через екстремальні труднощі. В фіналі коло замикається, в абсурді віднаходиться смисл і ми бачимо завершення цілісної історії життя Раста Коула. Нік Пісцолато і Кері Фукунага створили без перебільшення шедевральний багатосерійний фільм  і мінісеріал.

The post Серіал «Справжній детектив»(True Detective). Історія життя Раста Коула first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Перший текст читається, немов слова оракула, збірник афоризмів чи філософська поема. Другий твір відрізняється блискучим літературним стилем, метафоричністю, живими образами. Кожна з книг є глибокою, багатогранною, наповненою смислами. Перечитуючи твори двох китайських мудреців, можемо спостерігати, що в них закодована не тільки філософія, але й елементи психої-фізичної практики.

Пізніше, з вчення двох китайських філософів утворилася релігія. Вона має своїх божків, Лао цзи став одним з головних богів, додалися буддійські та конфуціанські мотиви. Містика древніх текстів обросла магічними нашаруваннями, таким як заклинання духів, віра в досягнення безсмертя фізичного тіла, шкідлива алхімія (вживання ртутної таблетки ) і т.д.

«Дао де цзин», «Чжуан цзи», не рідко вважають трактатами китайської філософії. Це одночасно і вірне, і не зовсім коректне твердження. Розгорнутої філософської системи, як в Платона чи Аристотеля ви в них не знайдете. Ці тексти можна порівняти з фрагментами Парменіда, Геракліта, але тільки в певній мірі. Лао Цзи більше натякає, задає запитання, Чжуан Цзи намагається показати свій досвід осягнення Дао через притчі, анекдоти, діалоги.

The post Коротко про Дао де цзин і Чжуан цзи first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Хічкок надихався театральною постановкою цієї художньої роботи ВВС 1939 року. Вона була, в свою чергу, екранізацією п’єси Патріка Гамільона в 1929 році. Ці твори засновувалися на реальному вбивстві двома приятелями чотирнадцятилітнього підлітка, яке було здійснене заради цікавості. «Мотузка» є кримінальним триллером, він доповнює злочин головних героїв: достоєвськими монологами, критичним розумінням ідеї Фрідріха Ніцше про Надлюдину, чорним гумором.

Фільм Альфреда Хічкока насичений чудовими діалогами, іронією, яскравими персонажами. Режисер розповідає історію двох молодих хлопців Брендона і Філіпа, які захоплювалися своїм вчителем Рупертом. Одного разу, щоб вразити наставника, друзі вбили свого товариша. Далі показується абсурдність ситуації, головні герої ховають тіло, а потім накривають стіл для званих гостей. Розкіш протиставляється хвилюванню від «урочистого моменту».

Цікаві діалоги відбуваються, коли до вбивць приходить їх наставник. Поведінка одного з друзів насторожує Руперта. Розмова з ініціатором злочину, доводить його вину. Ми слухаємо їхню бесіду, де критикується нацизм як вчення для ідіотів, які не здатні виконують накази психопата, а самі нездатні зрозуміти велич ідеї надлюдини. Вчитель розуміє до чого привели його лекції, він вказує героям на мораль, нагадує, що ніхто немає права вирішувати кому прийшов час померти.

Мотузка, відзначається хорошою операторською роботою. Вдала гра акторів робить фільм дійсно хорошим. Особлива варто виділити призначення на роль вчителя Руперта – знаменитого Джеймса Стюарта. Хічкок демонструє хибність розуміння ідеї надлюдини. Роздуми героїв відсилають до «Злочин і покарання» Федора Достоєвського, золотого правила моралі, християнського милосердя, категоричного імперативу Іммануїла Канта. Головний ініціатор злочину, показується режисером, як зіпсута людина, без співчуття, яка готова на все, щоб комусь довести чи задовільнити власні егоїстичні бажання.

«Мотузка – це гідне кіно від великого Альфреда Хічкока. Незважаючи на простий сюжет кіно, вбивства, пошуку злодія, воно наповнене авторським стилем. Режисер демонструє нам людяність, справжні цінності, нарцисизм через іронію. Вбивство, яке описується лиходієм як витончене мистецтво,  трактується, як нерозумний, безсердечний вчинок, як невдале розуміння ідеї про надлюдину Фрідріха Ніцше. Прагнучи стати кращим, злодій тільки продемонстрував власну деградацію, спотворивши при цьому погляди свого наставника.

The post «Мотузка»(Rope). Альфреда Хічкока. Право вирішувати, хто має померти first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Роман Германа Гессе «Степовий вовк» був опублікований в 1927 році. Книга є чудовою з різних причин. Вона може розглядатися як фантастичний текст в жанрі магічного реалізму, як притча про незвичайну людину і суспільство, як психотерапія, белетристика, інтелектуальний твір, або фантазія психічнохворого письменника. «Степовий вовк» має унікальну структуру. Роман складається з різних частин переплетених між собою своєрідним чином: передмова видавця, записки Гарі Галлера, трактат про Степового вовка. В них, ми зустрічаємо і реальне життя, і внутрішній світ головного героя.

Герман Гессе був свідком деяких подій, які сильно вплинули на нього. Вони підштовхнули його до написання роману «Степовий вовк». З 1912 по 1926 він пережив: психічне захворювання першої дружини і розлучення з нею, важку хворобу сина, першу світову війну. Написав декілька романів, вірші, оповідання, повісті. Смерть батька, душевні кризи, сеанси психоаналізу в учня Карла Густава Юнга психіатра Йозефа Ланга, невдале сімейне життя з другою дружиною Рут Венгер тяжіли над Германом Гессе.

До «Степового вовка» автор вже був знаменитим письменником. Популярність йому принесли твори: «Душа дитини» (1918 р.), «Клейн і Вагнер» (1919 р.), «Останнє літо Клінгзора» (1919 р.), «Деміан» (1919 р.), «Сіддхартха» (1922 р.), «Курортник» (1925 р.). Пройшовши через більше як 72 психоаналітичні сеанси, Герман Гессе став вивчати праці психологів: Зігмунда Фройда, Карла Густава Юнга. Він не тільки намагався відновити своє психічне здоров’я, але і використати матеріали особистого життя для написання нової книги.

Читаючи Степового Вовка, інколи виникає враження, що писав його молодий бунтар. Письменник створив цей роман, коли мав п’ятдесят років. В творі анархічні нестримна стихія змінюються на гармонію, згодом герою знову поглинають архетипи підсвідомості. Міщанський світ протиставляється вічним ідеям. Реальність і вимисел тісно взаємодіють між собою. Інколи важко відрізнити, де починається дійсність, де завершується сон.
Сюжет роману починається з передмови видавця. Він начебто зустрічався з письменником Гарі Галлером, коли той жив в будинку його тітки. Ми дізнаємося, що головний герой одного разу виїхав з кімнату, яку знімав. На згадку від нього залишилися «Записки Гарі Галлера». В тих записах розповідається про людей, яких зустрів письменник в певний період життя. Серед дійових осіб присутні: вродлива Герміна, музикант Пабло. Все, що трапилося з Гаррі в дійсності, віддзеркалюється в його снах. Відрізнити дійсність від марень непросто.

В буденному житті письменник роздумує над міщанським життям більшості людей. Себе, він часто називає Степовим вовком, через власну самотність, таємничість. Роман Германа Гессе – це сон в сні, видіння в видінні, книга в книзі. Гарі Галлер в записках читає трактат про Степового вовка. Поступово, читач заплутується в цих подорожах головного героя. В особливі моменти натхнення Галлер пише вірші про «божественний світ». Читаючи трактат про Степового Вовка, письменник дивується, адже там розповідається про Гаррі і його роздвоєння. Герман Гессе поступово розділює душу Гарі Галлера. І нас чекає не дві частини: тінь і свідомість, а різноманітні архетипи: жінки, чоловіки, духи і т.д. Всі дивні події відбуваються в магічному театрі, тут жодний образ не затримується надовго. Ми спостерігаємо і екшн, і сцени боротьби, і музику, яка як і поезія завжди незримо перебуває з Гаррі.

Життя письменника показане дуже суперечливим. Натхнення намагається переважити суїцидальні думки, ідеальні образи доповнюють розчарування і кризу буденності. Мало розкриті люди, які оточують Гаррі Галлера протиставляються глибоким персонажам з магічного театру. Твір наповнений різноманітними алюзіями, філософськими ідеями, психологічними дослідженнями, багатогранними персонажами. В «Степовому вовкові» є безпросвітний песимізм і депресивність, оптимізм і піднесеність. Роман не тільки цікавий, він прагне викликати в читачів катарсис, очищувати їхню душу від негативу, відчаю, пригнічення. Глибина смислів покрита інтригуючим сюжетом. Здається, що мета Германа Гессе – це допомога всім, хто опинився в кризисному стані. Він прагне допомогти зрозуміти іншим власну недовершеність, проблеми, які виникають в взаємодії з іншими. Степовий вовк і Гарі Галлер існують в кожній людині. Головна ціль – не розділяти ці половинки, а поєднати їх в гармонії. Прагнути до унікальності, але не забувати про цілісність.

The post Людське розділення і Єдність в романі Германа Гессе «Степовий вовк» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Вони проводили від 4 до 2 років в Китаї, вчилися в чанських майстрів, а потім переносили знання, вчення наставників на землю Японії. Інколи дзен поділяють на школу сото і школу Ріндзай, але більшість буддійських послідовників не погоджуються з такою класифікацією.

Особливістю дзен-буддизма гармонійний синтез ідей даосизму, цінностей китайської культури і трансформація їх в унікальну релігію, яка розвивалася на Японських островах. Слово «дзен» означає споглядання, зосередження, так називається духовна практика в цьому напрямі буддизму. Основні елементи вважаються такими: саторі (миттєве просвітлення); дзадзен (зосередження сидячи); передача вчення від вчителя до учня; ненасилля; інтуїтивне сприйняття; юген (прихована краса глибини в зовнішніх проявах); працелюбність; вабі-сабі (скромна простота); парадоксальні задачі (коани); вторинність буддійських писань.

Майстри дзен-буддизма часто виражалися надто парадоксально, могли несподівано крикнути, вдарити, інколи використовували гумор. Ціль була в тому, щоб вивести учнів з зони комфорту, навчити терпінню і співстражданню.  В культурі Японії, релігія дзен здійснила надзвичайний вплив. Вона злилася з традиційною каліграфією; живописом; музикою (гра на флейті сякухаті); бойовими єдиноборствами, чайною церемонією, вирощуванням карликових дерев бонсай, «творення саду каменів»; кюдо (стрільба з лука); хоку (тривірші) та ін.

З 50-тих і 60-тих років XX століття вона почала проникати в Європу, Америку. Такі відомі науковці, філософи, психологи: Карл Юнг, Карен Хорні, Еріх Фром, Алан Уотс писали дослідження по дзен-буддизмі. Дзен став невіддільною частиною частиною творчості: Джека Керуака, Олдоса Хакслі, Джерома Девіда Селінджера, Роберта Желязни, Урсули Ле Гуін, Віктора Пелєвіна.

Дзен-буддійстські мотиви присутні в кінематографі: «Сім Самураїв» Акіри Куросави; «Сталкер» Андрія Тарковського; «Зоряні Війни» Джорджа Лукаса; «Матриця» (тоді ще братів Вачовських); «Бійцівський клуб» Девіда Фінчера; «Вбити Білла» Квентіна Тарантіно. В XXI столітті дзен є однією з найбільш популярних течій буддизму в світі.

Тарас Клок

The post Коротко про дзен-буддизм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.