Сенека були найчисленнішою нацією в складі Конфедерації Ірокезів. Вони складалися з восьми кланів, кожен з яких представлений сахемом у Великій раді – вищому органі влади конфедерації.
Територія та експансія
Спочатку Сенека мешкали між озером Сенека та річкою Дженесі (нині штат Нью-Йорк). Однак у XVII столітті, під час так званих Бобрових воєн, вони значно розширили свої володіння. До середини століття їхні землі простягалися від округу Ніагара на півночі до річки Аллегені на півдні, включаючи частину сучасної Пенсільванії. Через своє географічне положення Сенека отримали титул «Хранителів західних дверей» Конфедерації.
Військова могутність
За свідченнями європейських хроністів, Сенека могли виставити до 1000 воїнів – більше, ніж усі інші п’ять націй Конфедерації разом узяті. Це робило їх ключовим учасником конфліктів з сусідніми племенами та європейськими колоністами.
Видатні лідери
Серед найвідоміших вождів Сенеки:
- Кукурудзяний Плантер (Гаят’ват’ха) – дипломат, який підтримував мирні відносини з США після війни за незалежність.
- Ганіодайо («Красиве озеро») – релігійний лідер, засновник руху «Доброї Вістки», що проповідував відродження традиційних ірокезьких цінностей.
- Червоний Жакет (Саг’йеват’ха) – відомий промовами на захист прав індіанців перед урядом США.
Кампанія Саллівана та втрата земель
Під час Війни за незалежність США (1775–1783) Сенека підтримали британців, що призвело до спустошливих наслідків. У 1779 році американські війська під командуванням генерала Джона Саллівана провели каральну експедицію, спалюючи села та посіви ірокезів. До 1797 року Сенека втратили більшість своїх земель, залишившись лише з 12 невеликими резерваціями.
Данило Ігнатенко
