Загальна теорія галюцинацій базується на двох фундаментальних припущеннях, які забезпечують глибоке розуміння того, як виникають галюцинації і як вони функціонують у межах людського мозку. Ці припущення розглядають вплив життєвого досвіду на мозок та взаємодію між внутрішніми і зовнішніми силами, які формують особистість.
Перше припущення стверджує, що життєвий досвід залишає стійкі фізичні зміни в мозку, відомі як нервові сліди, шаблони або енграми. Ці енграми виникають в результаті складних схем активації нервових клітин. Кора головного мозку, що включає зовнішні шари мозку, відіграє ключову роль у формуванні пам’яті, думок, уяви та фантазії.
Загальна теорія галюцинацій базується на двох фундаментальних припущеннях, які забезпечують глибоке розуміння того, як виникають галюцинації і як вони функціонують у межах людського мозку. Ці припущення розглядають вплив життєвого досвіду на мозок та взаємодію між внутрішніми і зовнішніми силами, які формують особистість.
Емоції, пов’язані з цими функціями, опосередковуються зв’язками кори з глибшими частинами мозку, такими як лімбічна система, що забезпечує динамічну взаємодію між сприйняттям і емоціями. Ця взаємодія переважно відбувається на несвідомому рівні. Свідоме усвідомлення опосередковується висхідною ретикулярною активуючою системою середнього мозку, яка є мережею нервових клітин у стовбурі мозку. Аналіз галюцинацій у пацієнтів з неврологічними розладами та тих, у яких мозок стимулювався електрично, показав важливість скроневих часток для слухових галюцинацій. Це підкреслює функціональне значення різних частин мозку у процесі галюцинацій.
Друге припущення стверджує, що особистість найкраще розуміти в термінах постійної взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил. Внутрішні сили включають фізіологічну активність, тоді як зовнішні представляють сенсорні стимули. Ці взаємодії мають об’єднуючий та організовуючий вплив на пам’ять, що зберігається в нервовій системі, та впливають на активацію сенсорних енграм. Результатом є переживання, які проявляються у формі образів, фантазій, снів або галюцинацій, разом з емоціями, що супроводжують ці переживання. Баланс між внутрішніми та зовнішніми силами забезпечує, що фізіологічні та культурні фактори стають основними детермінантами змісту та значення галюцинацій.
Мозок постійно отримує сенсорні імпульси, але більшість з них виключаються зі свідомості вибірковим способом. Цей вибірковий процес досягається за допомогою інтегративних внутрішніх механізмів, які фокусують усвідомлення на вибраних частинах досвіду. Наприклад, звук цокання годинника може то зникати, то знову з’являтися у свідомості. Ці механізми також досліджують інформацію, що зберігається в мозку, відбирають необхідні зразки для адаптивного розуміння потоку інформації і лише декілька пунктів дійсно пригадуються з обширних «комірок» мозку.
Таким чином, загальна теорія галюцинацій підкреслює важливість нервових енграм та складних схем активації нервових клітин, а також роль взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил у формуванні особистості та змісту галюцинацій. Селективність свідомості та інтегративні механізми мозку є ключовими для розуміння процесів, які призводять до галюцинацій. Ці знання не лише покращують розуміння природи галюцинацій, але й відкривають нові можливості для лікування неврологічних розладів, пов’язаних з галюцинаціями.
Данило Ігнатенко
