Чорна смерть, пандемія чуми в середньовічній Європі з 1347 по 1352 рік, забрала життя 25-30 мільйонів людей. Вона походила з Середньої Азії і досягла Європи через Італію, можливо, через торгові кораблі з Чорного моря. Хворобу спричиняла бактерія Yersinia pestis, яка переносилася блохами на гризунах. Смертельність становила до 50%, що викликало серйозні наслідки, такі як вимоги скасування кріпацтва, повстання та покидання міст і сіл. Європейське населення відновилося до попереднього рівня лише через 200 років.
Причини
Чума — інфекційне захворювання, спричинене бактеріями-бацилами, які переносяться паразитичними блохами на гризунах, зокрема на бурих щурах. Інші паразити, включаючи ті, що живуть на людині, також можуть поширювати хворобу. Є три типи чуми: бубонна, легенева і септицемічна. Бубонна чума була найпоширенішою під час пандемії Чорної смерті у 14 столітті. Її симптоми включають набряки в пахвинах, нудотний чорний колір лімфатичних вузлів і лихоманку. Без лікування бубонна чума летальна у 30–75% випадків. Легенева і септицемічна чума зазвичай смертельні у всіх випадках.
У XIV столітті в Європі відбулися події, що заклали початок для Чорної Смерті. Попередні епідемії, спричинені проблемами з худобою, неурожаєм та війнами, зокрема Столітньою війною між Англією та Францією, відчувалися в Європі. Погіршення клімату також вплинуло на ситуацію. Сама Чорна Смерть, що прибула у 1347 році, імовірно, через Сицилію, посилила своє розповсюдження через торгові маршрути та досягла Західної Європи до 1349 року, несучи страхітливі наслідки. Вона швидко розповсюджувалася, поступово захоплюючи Німеччину, Скандинавію, країни Балтії та інші.
Середньовічні лікарі не мали уявлення про мікроскопічні організми, такі як бактерії, тому їхні можливості лікування були обмеженими, а санітарія за сучасними стандартами була жахливою. Іншою корисною стратегією було б введення карантину, але люди в паніці тікали, розносячи хворобу далі. Число жертв чуми було настільки великим, що влада не знала, як їх опрацювати, і вози, завалені трупами, стали загальним видовищем у всій Європі. Люди вважали за краще залишатися на місці, уникати контакту з іншими та молитися. Хвороба завершила свій перебіг до 1352 року, але періодично відновлювалася меншими спалахами протягом середньовіччя.
Наслідки
Пандемія поширювалася неоднаково, з різним ступенем впливу на різні регіони. Це призводило до різниці в кількості жертв, яка часто була перебільшена через обмежені дані від середньовічних письменників. У деяких містах, наприклад у Мілані, вдалося уникнути серйозних наслідків, тоді як інші, як Флоренція, були спустошені. Наприклад, Флоренція втратила близько 50 000 з 85 000 населення. Поширення хвороби було таким великим, що вона спричинила значні зміни в соціальних структурах суспільства. За оцінками, від 25 до 30 мільйонів людей померло від чуми в Європі між 1347 і 1352 роками. Повернення населення до рівня 1347 року тривало до приблизно 1550 року.
Наступили значні зміни в господарській системі. Не вистачало працівників для сільського господарства, тому зарплати зросли, і відбулося зниження кріпосного права. Після кризи почалися соціальні заворушення та повстання. Наприклад, у Парижі, Флоренції та Лондоні відбулися повстання проти аристократії, також відбулися зміни у феодальній системі.
Після великого голоду в 1358–1359 роках і менш сильних випадків чуми у 1362–1363, 1369, 1374 і 1390 роках, життя більшості людей поступово покращилося до кінця 1300-х років. Зменшення населення призвело до зменшення конкуренції за землю та ресурси, що сприяло загальному добробуту. Аристократи-землевласники швидко зайняли невикористані землі, а рухливі селяни змогли розглядати можливість розширення своїх земельних володінь. Жінки також отримали деякі права власності, які раніше були недоступні, зокрема право на утримання майна, якщо вони втратили чоловіка. Ці соціальні зміни, хоча деякі з них відбулися ще до Чорної смерті, були прискорені в суспільстві наприкінці Середньовіччя.
Данило Ігнатенко
