Одін, також відомий як Вотан або Воден, є головним божеством у пантеоні асів германської міфології. Він асоціюється з мудрістю, війною, поезією, магією та смертю. Хоча його культ не був поширений серед простолюду, він користувався великою шаною серед королів і знаті.
Імена та етимологія
Ім’я Одіна походить від староскандинавського “Óðinn”, що пов’язане з ісландським “óðr”, яке означає натхнення або екстаз, і німецьким “Wut”, що означає лють. Це свідчить про його зв’язок із поетичним натхненням та емоційним екстазом.
Поетичне натхнення
Одін був богом поетичного натхнення. Згідно з легендами, він приніс священний мед поезії в світ богів. Цей напій був зварений з крові мудрого бога Квасіра, вбитого гномами. Велетень викрав цей напій, але Одін у формі орла викрав його, вилетівши з фортеці велетня та відригнувши священний мед у світі богів. Тому поезія називається «кров’ю Квасіра» або «крадіжкою Одіна».
Темна сторона Одіна
Одін має і темну сторону. Він спонукає родичів до боротьби та може обернутися проти своїх фаворитів, бо йому потрібні герої для останньої битви проти сил руйнування під час Рагнарока. Загиблі воїни йдуть до його замку Вальгалла (Valhöll), де вони живуть у блаженстві та тренуються для остаточного бою. Він також відомий як некромант і могутній маг, який може змусити повішених людей говорити. Одін є богом повішених, оскільки він сам повісився на космічному дереві Ігґдрасіль, щоб здобути окультну мудрість. Він провисів там дев’ять ночей, пронизаний списом, принесений у жертву собі, щоб оволодіти рунами та знанням магічних заклинань.
Магічні здібності та зміна форми
Одін міг змінювати свою форму за бажанням і, подорожуючи до інших світів, залишав своє тіло в каталептичному сні, подібно до шамана. Його супроводжували два вовки та два круки, які інформували його про те, що відбувається у світі. Одне око він залишив у колодязі Міміра під деревом Іґґдрасіль, щоб здобути додаткову мудрість.
Військовий аспект
Одін відомий як «списомет», який відкриває військові дії. У період походів вікінгів його культ набував популярності. Його шанували як суверенного бога, і германські династії в Англії та Скандинавії вважали його своїм божественним засновником. Згідно з Тацитом, Wōðan[az] приносили людські жертви, а латинські автори ототожнювали його з Меркурієм, як вказує назва дня середа (Mercurii dies).
Данило Ігнатенко
