Народ кайова — це північноамериканські індіанці, які належать до мовної групи кайова-таноа. Їхня історія бере початок у південно-західній частині сучасного штату Монтана, звідки вони мігрували на південь Великих рівнин у XVIII столітті. Ця міграція була здійснена у супроводі кайова-апачі, невеликої південної групи апачів, яка тісно пов’язана з культурою та побутом кайова. Відповідно до історичних даних, чисельність їх на той час становила близько 3000 осіб.
У процесі міграції вони вивчали технології, побут і звичаї рівнинних індіанців під керівництвом племені кроу. Це дозволило їм укласти міцні мирні союзи з команчами, арапахо та південними шеєнами, які мали значний вплив на їхню культуру та спосіб життя. Назва «кайова» може бути варіантом самоназви племені — «Kai-i-gwu», що перекладається як «головні люди».
Культура та побут
До капітуляції перед кавалерією США у XIX столітті кайова були типово кочовим народом Великих рівнин. Після придбання коней від іспанців їхня економіка зосередилася на кінному полюванні на бізонів. Вони мешкали в великих переносних наметах, що забезпечували мобільність під час переслідування дичини. Кочовий спосіб життя також включав часті переміщення таборів у пошуках кращих умов для полювання.
Соціальна структура базувалася на воєнних досягненнях. Воїни здобували статус через свої подвиги на війні, зокрема за вбивство ворога або за так званий «почесний дотик» до його тіла під час бою. Такі дії не лише зміцнювали особисту репутацію воїнів, але й сприяли підтриманню соціальної ієрархії в племені.
Релігія та духовні практики
Традиційні вірування кайова відзначалися високим рівнем духовності. Вони вірили, що сни й видіння можуть наділяти людей надприродними здібностями, необхідними для війни, полювання та лікування. Одним із центральних елементів їхньої релігії були десять священних пучків ліків, які, на їхню думку, захищали плем’я та забезпечували благополуччя під час проведення Танцю Сонця.
Крім того, кайова й команчі відіграли ключову роль у поширенні духовного руху, що став основою для створення Церкви індіанців. Цей рух поєднував традиційні вірування з новими духовними практиками, що сприяли культурній адаптації племен у нових умовах.
Піктографічна традиція
Однією з унікальних культурних рис кайова була їхня традиція піктографічного відображення історії. З 1832 по 1939 рік кожні шість місяців художники створювали малюнки, що ілюстрували головні події в житті племені за цей період. Спочатку такі зображення наносили на оброблені шкіри бізонів, а пізніше — на папір для бухгалтерських книг. Ці піктографічні календарі, зокрема ті, що зберігаються в Національному антропологічному архіві Смітсонівського інституту, є унікальним джерелом для вивчення історії та культури племені.
На початку XXI століття чисельність нащадків кайова перевищила 12 000 осіб. Більшість з них проживає в резерваціях, розташованих у штаті Оклахома, зокрема в місті Анадарко, яке є культурним і адміністративним центром. Хоча їхній традиційний спосіб життя зазнав значних змін через колонізацію та урбанізацію, сучасні кайова зберігають багато елементів своєї унікальної культури, зокрема релігійні обряди, мистецтво й усні традиції.
Данило Ігнатенко
