Острів Пасхи, чилійська залежність у східній частині Тихого океану, є найсхіднішим форпостом полінезійського світу, відомим своїми гігантськими кам’яними статуями. Острів розташований в ізоляції за 1900 км на схід від острова Піткерн і за 3540 км на захід від Чилі. Острів утворює трикутник довжиною 23 км і шириною 11 км, займаючи площу 163 квадратних кілометри. Найвища точка, гора Теревака, досягає 600 метрів над рівнем моря.
Історія
Перший європеєць, який висадився на Острів Пасхи, був голландський адмірал Якоб Роггевен, який відвідав його в 1722 році. Він і його команда виявили населення змішаного типу, яке поклонялося величезним статуям і молилося сонцю. Деякі з них мали розрізані мочки вух, що не було типовим для полінезійців.
У 1770 році іспанська експедиція знову відкрила острів і повідомила про місцеву форму письма та населення близько 3000 осіб. Коли британський капітан Джеймс Кук прибув у 1774 році, він знайшов населення, скорочене до 600-700 чоловіків і менше 30 жінок через громадянську війну. Великі статуї вже не шанувалися, багато з них були повалені.
Французький мореплавець Жан-Франсуа де Гало, граф де Лаперуз, прибув у 1786 році і знайшов близько 2000 жителів. Він намагався ввести домашніх тварин, але безуспішно. Від 1792 року острів часто відвідували вітрильні судна і китобої. До 1860 року населення знову досягло близько 3000 осіб, але набіги рабовласників з Перу та епідемії віспи скоротили його до 111 осіб у 1877 році. Наприкінці 19 століття населення почало зростати. У 1864 році французький католицький місіонер Брат Ежен Ейро став першим іноземцем, який оселився на острові, і до 1868 року більшість жителів прийняли християнство. У 1870 році поселенці з Таїті почали розводити овець на острові.
У 1888 році Острів Пасхи був анексований Чилі, яка орендувала майже всю його територію для розведення овець. У 1954 році чилійський військово-морський флот взяв на себе цю діяльність. У 1965 році острів отримав цивільного губернатора, і його жителі стали громадянами Чилі. Вони швидко адаптувалися до континентальних стандартів, зберігаючи свою культурну спадщину. Щороку в лютому місцеві жителі проводять змагання з традиційних мистецтв, таких як різьблення, татуювання, будівництво очеретяних човнів, спів і танці. У 2018 році була створена морська заповідна зона Рапа-Нуї, яка охоплює 740 000 квадратних кілометрів навколо острова.
Данило Ігнатенко
