ФАТХ — одна з найвпливовіших палестинських політичних і військових організацій, яка визначила долю палестинського визвольного руху в другій половині ХХ століття. Її було засновано наприкінці 1950-х років групою палестинських активістів, серед яких виділялися Ясір Арафат і Халіл аль-Вазір (Абу Джихад).
ФАТХ виник як відповідь на втрату палестинських територій після арабо-ізраїльської війни 1948 року, яка призвела до створення Держави Ізраїль та масового вигнання палестинців зі своєї батьківщини. Засновники ФАТХ вважали, що єдиним способом повернути Палестину є збройна боротьба проти Ізраїлю.
Партизанська війна та ранні роки
ФАТХ став відомим завдяки своїм збройним операціям проти ізраїльських цілей. У 1965 році організація оголосила про початок збройної боротьби, здійснивши свій перший напад на ізраїльську інфраструктуру. Ці дії мали не лише військову, а й символічну мету — показати, що палестинський народ не відмовляється від боротьби за свою землю.
Організація швидко здобула популярність серед палестинців і стала провідною силою в Організації визволення Палестини (ОВП), яка була створена у 1964 році для координації зусиль різних палестинських рухів. У 1969 році Ясір Арафат, лідер ФАТХ, став головою ОВП, що закріпило домінування ФАТХ у палестинському національному русі.
Еволюція ФАТХ
На початкових етапах ФАТХ дотримувався жорсткої позиції щодо звільнення всієї Палестини з-під ізраїльського контролю. Проте після низки воєн та дипломатичних поразок, зокрема арабо-ізраїльської війни 1967 року, організація почала переглядати свої підходи.
Наприкінці 1980-х років ФАТХ розпочав пошук політичного рішення конфлікту. У 1988 році ОВП офіційно визнала право Ізраїлю на існування, а ФАТХ взяв курс на створення палестинської держави поряд із Ізраїлем. Це стало переломним моментом у палестино-ізраїльському конфлікті.
Мирний процес в Осло
Кульмінацією дипломатичних зусиль ФАТХ стали переговори в Осло на початку 1990-х років. У 1993 році було підписано історичну угоду між ОВП та Ізраїлем, яка заклала основи для створення Палестинської автономії на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа.
Ясір Арафат, як лідер ФАТХ і голова ОВП, став ключовою фігурою в цьому процесі. Угода в Осло принесла ФАТХ міжнародне визнання та зміцнила його позиції як політичної сили, яка прагне досягти палестинської державності мирним шляхом.
Складнощі і виклики
Однак мирний процес зіштовхнувся з численними викликами. Радикальні палестинські угруповання, такі як ХАМАС, критикували ФАТХ за “зраду” палестинських інтересів, а ізраїльська сторона часто звинувачувала палестинських лідерів у нездатності забезпечити мир і порядок.
Друга інтифада (2000–2005) стала випробуванням для ФАТХ. Хоча організація підтримувала протестний рух, її імідж як основної сили палестинського опору було підірвано. Згодом, у 2006 році, ФАТХ втратив контроль над урядом Палестинської автономії, поступившись ХАМАСу, що призвело до розколу палестинського руху.
ФАТХ відіграв вирішальну роль у формуванні сучасної палестинської політичної сцени. Його шлях — це відображення боротьби палестинського народу за незалежність, прагнення до справедливості та пошуку миру в умовах тривалого конфлікту.
Данило Ігнатенко
