Храм Лотоса – це один із найвпізнаваніших архітектурних шедеврів сучасності та головний храм віри Бахаї в Індії. Розташований у Нью-Делі, цей унікальний духовний центр є місцем поклоніння, відкритим для всіх, незалежно від релігії, національності чи світогляду. Його символічна архітектура, натхненна формою лотоса – священної квітки в багатьох культурах, що уособлює чистоту, єдність і божественну красу.
Історія та архітектурний задум
Будівництво Храму Лотоса було завершене в грудні 1986 року. Проєкт створив іранський архітектор Фаріборз Сахба, який отримав міжнародне визнання ще до завершення будівництва. За свою унікальну концепцію та інноваційні рішення храм удостоївся численних нагород у сфері архітектури.
Як і всі бахайські храми, Храм Лотоса відомий як машрік аль-адхкар (араб. «місце, де проголошується ім’я Бога на світанку»). Він є одним із дев’яти таких храмів у світі та слугує місцем для роздумів, молитви та духовного єднання.
Архітектурні особливості
Храм отримав свою назву завдяки унікальній будівельній формі, що нагадує квітку лотоса в процесі розкриття. В архітектурі споруди втілено містичне значення числа дев’ять, що має особливе значення у вірі Бахаї, оскільки символізує єдність і завершеність.
Основні особливості будівлі:
Дев’ятистороння конструкція – відповідає принципу рівності всіх людей і відкритості храму для всіх релігій.
27 мармурових «пелюсток», згрупованих у три концентричні кільця:
Перше кільце утворює навіси над входами.
Друге кільце охоплює зовнішній зал.
Внутрішнє кільце створює часткове накриття над центральним молитовним залом.
Центральний молитовний зал – просторий, без колон, вміщує близько 2500 осіб.
Скляний дах – створює ефект відкритого неба, пропускаючи природне світло всередину храму.
Оточення із садів та басейнів – храм розташований на території площею 26 акрів (10,5 гектарів), із дев’ятьма басейнами, які символізують листя квітки лотоса та сприяють природній вентиляції споруди.
Духовне значення та функція храму
Храм є не просто архітектурним дивом, а й важливим духовним центром. Він втілює головний принцип віри Бахаї – єдність людства та рівність усіх релігій. На відміну від традиційних релігійних споруд, бахайські храми не мають вівтарів, ікон чи ритуальних елементів – тут немає священиків, а молитви та читання священних текстів відбуваються без певної церемонії.
Цей храм відкритий для людей будь-якої віри та світогляду, де кожен може знайти місце для роздумів і молитви. Його атмосфера сприяє внутрішньому спокою, а відкрита архітектура підкреслює ідею духовної свободи та гармонії.
Данило Ігнатенко
