Хозари, відомі як члени конфедерації тюркомовних племен, залишили помітний слід в історії Євразії. Заснована наприкінці VI століття, їхня держава охоплювала південно-східну частину сучасної України і Росії. Ця торгова імперія, що існувала майже п’ять століть, відігравала ключову роль у політичному та економічному житті регіону.
Походження та рання історія
Раннє походження хозарів залишається загадковим, проте відомо, що спочатку вони проживали на північному Кавказі й були частиною західної тюркської імперії в Туркестані. У VI столітті хозари контактували з Персією, а згодом допомагали візантійському імператору Іраклію в його боротьбі проти персів. До VII століття хозари здобули незалежність від своїх східних союзників і розпочали формування власної імперії.
Війни з Арабським халіфатом
У середині VII століття хозари вступили в серію конфліктів з арабами, які намагалися розширити свій вплив на північ. Хозари виявили неабиякий спротив, зокрема під час походів у сучасну Грузію, Вірменію та Азербайджан. Попри значні втрати, хозари змогли стримати арабську експансію, що мало важливе значення для захисту Східної Європи від арабського впливу.
Розквіт імперії
До кінця VIII століття Хозарська імперія досягла свого піку. Її територія простягалася від Дніпра на заході до Каспійського моря на сході. Вона контролювала торговельні шляхи, що з’єднували Далекий Схід із Візантією, а також Арабський халіфат із північними слов’янськими землями. Основними джерелами прибутку імперії були торгівля, збір данини та мита.
Хозари відрізнялися осілим способом життя, збудували міста й фортеці, займалися сільським господарством, садівництвом і виноградарством. Цивілізація хозар мала унікальну соціальну структуру: на чолі держави стояв верховний правитель з обмеженою реальною владою. Військовими та адміністративними справами керували племінні вожді.
Прийняття юдаїзму
Однією з найцікавіших особливостей хозарської історії є їхній перехід до юдаїзму в VIII столітті. Хоча деталі цієї події залишаються спірними, тексти арабських і єврейських авторів стверджують, що хозарська еліта прийняла юдаїзм як державну релігію. Цей вибір, ймовірно, мав політичний характер, дозволяючи хозарам уникнути впливу християнського Візантійського імператора та мусульманського Халіфату.
Занепад імперії
У IX–X століттях Хозарська імперія почала занепадати. Основними причинами стали атаки печенігів із заходу, зростання могутності Київської Русі та внутрішні суперечності. У 965 році київський князь Святослав завдав хозарам нищівного удару, після якого їхня держава так і не змогла відновитися.
Хоча політична роль хозар занепала до XI століття, їхній внесок у розвиток торгівлі, дипломатії та міжкультурного діалогу залишився вагомим. Їхня імперія була своєрідним містком між Сходом і Заходом, сприяючи економічному та культурному обміну в Євразії.
Данило Ігнатенко
