Антисіонізм — складне та багатогранне явище, яке виникло у відповідь на сіоністський рух, спрямований на створення єврейської держави в Палестині. Починаючи з кінця XIX століття, коли сіонізм набув політичного вираження, він зіткнувся з критикою з боку різних релігійних, політичних та соціальних груп. Незважаючи на те, що антисіонізм часто плутають із антисемітизмом, ці явища мають суттєві відмінності, хоча іноді можуть переплітатися.
Ранні джерела антисіонізму
Опозиція сіонізму існувала ще до створення Держави Ізраїль у 1948 році. Серед перших опонентів були:
- Релігійні євреї, які вважали, що відновлення єврейської держави можливе лише після приходу Месії. Ця точка зору базувалася на традиційному юдаїзмі, який закликав до пасивного очікування божественного втручання, а не активних політичних дій. Ортодоксальні групи, такі як Neturei Karta, досі дотримуються цього переконання.
- Світські євреї, які побоювалися, що сіонізм створить бар’єри для їхньої асиміляції у неєврейські суспільства. Вони вважали, що національний проект єврейської держави може посилити стереотипи про євреїв як «чужинців», які не належать до країн свого проживання.
Крім того, критика надходила від тих, хто бачив у сіонізмі загрозу для місцевого арабського населення, яке також вважало Палестину своєю історичною батьківщиною.
Антисіонізм і палестинське питання
Однією з найгостріших точок зіткнення стала колонізація Палестини єврейськими поселенцями, яка почалася ще до здобуття Ізраїлем незалежності. Антисіоністські погляди набули поширення серед арабських народів, які бачили в сіонізмі експансіоністський проект, що призводив до позбавлення палестинців їхніх земель і прав.
Багато палестинців та їхніх прихильників вважають створення єврейської держави в 1948 році актом історичної несправедливості, який супроводжувався вигнанням сотень тисяч арабів. У цьому контексті антисіонізм часто формується як боротьба за права палестинського народу.
Політичні та ідеологічні відмінності
Антисіонізм не є монолітним рухом і включає кілька підходів:
- Релігійний антисіонізм. Характерний для деяких ортодоксальних єврейських кіл, які вважають, що сучасна держава Ізраїль суперечить волі Бога.
- Політичний антисіонізм. Заснований на відмові від ідеї національної держави як такої або спротиву конкретним діям ізраїльського уряду.
- Лівий антисіонізм. Рух, який критикує сіонізм як прояв колоніалізму та несправедливості щодо палестинців.
Антисіонізм та антисемітизм
Хоча ці явища часто взаємопов’язані, антисіонізм не завжди є антисемітським. Деякі критики виступають проти конкретної політики Ізраїлю або концепції сіонізму, але не мають упереджень проти євреїв як народу чи релігії.
Проте, в окремих випадках антисіоністські заяви можуть використовуватися як маскування для антисемітських ідей, таких як звинувачення євреїв у «змовах» або домінуванні у світовій політиці. У зв’язку з цим організації, як-от Антидифамаційна ліга (ADL), закликають до обережності, зазначаючи, що антисіонізм може слугувати платформою для поширення упереджень.
Антисіонізм у сучасному контексті
У XXI столітті антисіонізм залишився актуальною темою, особливо в контексті ізраїльсько-палестинського конфлікту. Багато критиків виступають проти політики ізраїльського уряду, спрямованої на розширення поселень на окупованих територіях, блокади сектору Гази та інші дії, які сприймаються як порушення прав людини.
З іншого боку, ізраїльські політичні діячі та їхні прихильники наголошують, що така критика часто ігнорує складність ситуації та ставить під сумнів право Ізраїлю на існування. Ці дискусії породжують поляризацію навіть серед єврейських громад у світі.
Іван Гудзенко
