Габріель Гарсіа Маркес (1927–2014) — колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1982), який став одним із найвпливовіших прозаїків ХХ століття. Його творчість, що поєднує реалізм із фантастичними елементами, започаткувала напрямок магічного реалізму та зробила латиноамериканську літературу всесвітньо відомою. Найвідоміший твір — «Сто років самотності» (1967) — вважається шедевром світової літератури.
Гарсіа Маркес народився 6 березня 1927 року в невеликому містечку Аракатака (Колумбія). Перші вісім років життя він провів у будинку бабусі та дідуся по материнській лінії — полковника Ніколаса Маркеса та Транквіліни Ігуаран Котес. Саме їхні розповіді про війни, родинні таємниці та місцеві легенди стали основою його майбутніх літературних творів.
Після смерті дідуся родина переїхала до Барранкільї, де Маркес почав вивчати право. Однак його справжньою пристрастю стала журналістика, якою він заробляв на життя до здобуття літературної слави.
Літературна кар’єра та світове визнання
До написання «Ста років самотності» Маркес опублікував кілька менш відомих творів:
- «Штормове листя
- «Полковнику ніхто не пише»
- «Недобра година»
Проте саме «Сто років самотності» (1967) принесло йому міжнародну славу. У романі розповідається про вигадане місто Макондо, яке символізує долю Латинської Америки. Поєднання реалізму, міфів та магії створило унікальний стиль, відомий як магічний реалізм.
У 1982 році Маркес отримав Нобелівську премію з літератури, ставши четвертим латиноамериканцем, удостоєним цієї нагороди.
Гарсіа Маркес вважається одним із найвидатніших письменників у світовій літературі. Його стиль порівнюють із Вільямом Фолкнером та Ернестом Хемінгуеєм, а його твори перекладено десятками мов.
Після смерті письменника 17 квітня 2014 року його спадщина продовжує надихати нові покоління. У 2024 році Netflix екранізував «Ста років самотності» , що підтверджує невгасимий інтерес до його творчості.
Данило Ігнатенко
