Третій стан був однією з трьох соціально-політичних верств дореволюційної Франції, поряд із дворянством і духовенством. Він складався з переважної більшості населення, включаючи селян, міщан, ремісників і буржуазію. У червні 1789 року саме депутати Третього стану оголосили себе Національними зборами, започаткувавши один із ключових моментів Французької революції.
Соціальна структура дореволюційної Франції: Хто такий Третій стан?
До революції у Франції діяла система трьох станів:
- Духовенство – перший стан, який представляли священники, єпископи та інші церковні діячі.
- Дворянство – другий стан, що включав аристократів із привілеями, такими як звільнення від податків.
- Третій стан – усі інші, хто не належав до перших двох.
Третій стан був найбільш численним – він охоплював близько 98% населення Франції. До нього входили:
- Селяни – основна маса населення, які працювали на землі, часто страждали від важких податків і феодальних обов’язків.
- Міщани і ремісники – жителі міст, які займалися ремеслом, торгівлею чи працювали в майстернях.
- Буржуазія – заможні купці, банкіри, лікарі, юристи та інтелігенція, які прагнули політичного впливу.
Нерівність і причини обурення Третього стану
У дореволюційній Франції система трьох станів була джерелом глибокої соціальної нерівності:
- Привілеї дворянства та духовенства. Перший і другий стани користувалися численними привілеями, зокрема звільненням від податків, тоді як тягар фінансування держави лежав майже виключно на Третьому стані.
- Феодальні повинності селян. Селяни повинні були сплачувати ренту та інші податки своїм феодальним панам, а також десятину церкві.
- Обмеження політичних прав. Представники Третього стану майже не мали впливу на ухвалення державних рішень, хоча складали більшість населення.
Ця нерівність посилювалася економічною кризою 1780-х років. Посухи, голод і зростання цін на хліб викликали невдоволення серед селян і міщан. Буржуазія ж прагнула ліквідації феодальних привілеїв і вимагала політичного впливу.
Генеральні штати 1789 року
Через фінансову кризу та масове невдоволення король Людовик XVI у травні 1789 року скликав Генеральні штати – представницький орган, який складався з делегатів від трьох станів. Це було перше скликання Генеральних штатів із 1614 року.
Кожен стан мав рівну кількість голосів, незважаючи на те, що Третій стан представляв значно більшу частину населення. Це означало, що дворянство та духовенство могли легко блокувати будь-які ініціативи Третього стану.
Депутати Третього стану вимагали змін:
- Надання всім станам рівних прав і голосу.
- Ліквідація податкових привілеїв для перших двох станів.
- Ухвалення нової конституції.
Коли ці вимоги були проігноровані, депутати Третього стану вирішили діяти самостійно.
Проголошення Національних зборів і революційний переворот
17 червня 1789 року представники Третього стану оголосили себе Національними зборами, заявивши, що саме вони є єдиним законним представником французького народу. Цей крок фактично означав, що Третій стан кинув виклик абсолютній монархії Людовика XVI.
Через кілька днів, 20 червня, депутати Третього стану зібралися в залі для гри в м’яч і дали відомий Клятвений акт у залі для гри в м’яч, пообіцявши не розходитися, доки не буде ухвалена нова конституція Франції.
Людовик XVI спробував розпустити Національні збори, але стикнувся з опором. Більше того, частина депутатів від дворянства та духовенства приєдналися до Третього стану, що ще більше зміцнило його позиції.
Третій стан як рушій Французької революції
Проголошення Національних зборів стало початком Французької революції.
Далі події розгорталися стрімко:
- Штурм Бастилії 14 липня 1789 року символізував повстання народу проти королівського деспотизму.
- Скасування феодальних привілеїв 4 серпня 1789 року стало великою перемогою Третього стану.
- Ухвалення Декларації прав людини і громадянина у серпні 1789 року закріпило принципи свободи, рівності та братерства.
Третій стан став основною силою революції, яка поклала край абсолютній монархії, феодальній системі та нерівності.
Данило Ігнатенко
