Карфаген – це одна з найвеличніших цивілізацій античного світу, розташована на північному узбережжі Африки, сучасної території Тунісу. Заснований у 814 році до нашої ери фінікійцями з міста Тир, Карфаген швидко перетворився на стратегічний центр для торгівлі й морських перевезень між Сицилією та Північною Африкою. Це вигідне розташування дозволило місту швидко стати потужною економічною та військовою силою в регіоні, перетворивши його на важливого гравця у Середземномор’ї.
Стратегічне розташування і зростання
Карфаген був побудований на півострові в Туніській затоці, що забезпечувало йому доступ до безпечної гавані та захищало від штормів, які часто вражали інші середземноморські порти. Це місце було ідеальним для контролю над торговими шляхами, що пролягали через Середземне море, і з’єднували схід з заходом. Близькість до Сицилійської протоки зробила Карфаген стратегічним центром морської торгівлі та військових дій.
Фінікійці вибрали це місце не випадково. Місто стало важливим портом, який спеціалізувався на морських перевезеннях, експлуатації срібних копалень і торгівлі різноманітними товарами, включаючи розкішний пурпуровий барвник, який був популярним серед елітних верств населення стародавнього світу.
Карфаген як імперія
До середини I тисячоліття до н.е. Карфаген перетворився на могутню морську та торгову імперію, яка контролювала великі частини Середземного моря. Карфагеняни створили сильний військово-морський флот, що дозволяв їм захищати свої торгові інтереси та розширювати свої території. На піку своєї могутності Карфаген домінував над великою частиною Північної Африки, Сардинією, Сицилією та іншими островами Середземномор’я.
Попри економічну міць, Карфаген не мав сильної культурної традиції, як це було в Греції чи Римі. Більшість його успіхів базувалася на торгівлі та військовій силі.
Суперництво з Римом і Пунічні війни
Протягом III і II століть до н.е. Карфаген вступив у конфлікт із Римом за контроль над Середземномор’ям. Ця боротьба відома як Пунічні війни, під час яких Карфаген показав свою могутність, особливо в битвах під командуванням знаменитого полководця Ганнібала. Найвідомішою стала його кампанія проти Риму, під час якої він перейшов Альпи зі своїм військом і слонами.
Попри початкові успіхи Ганнібала, Карфаген зазнав поразки в третій Пунічній війні (149–146 рр. до н.е.). Місто було повністю зруйноване римлянами після трирічної облоги. Це стало виконанням вимоги сенатора Катона Старшого, який відомо казав: «Карфаген має бути знищений».
Відновлення і пізній період
Після руйнування Карфагена римляни спробували відновити місто. У 122 році до н.е. було зроблено першу спробу заснувати колонію на його місці, але вона не принесла успіху. Лише Юлій Цезар і пізніше імператор Август зуміли відновити місто як римську колонію, назвавши його колонією «Юлія Карфагенська». Воно знову стало важливим центром, а римська провінція Африка, з центром у Карфагені, перетворилася на один з ключових регіонів імперії.
Карфаген був також важливим християнським центром. У ньому проживали такі видатні церковні діячі, як Тертуліан та Святий Кипріан. Однак у 439 році н.е. місто було захоплене вандалами під керівництвом короля Гайзеріка, а в 533 році його повернула Візантія.
Карфаген остаточно втратив своє значення після арабського завоювання в 705 році. Він був затьмарений новим містом Туніс, що стало центром регіону. Сьогодні руїни Карфагена є частиною світової спадщини ЮНЕСКО, і численні археологічні розкопки допомагають відкрити нові аспекти історії цього великого міста.
Данило Ігнатенко
