Етруська цивілізація процвітала в центральній Італії між 8-м і 3-м століттями до н.е., і їх процвітання значною мірою ґрунтувалося на експлуатації місцевих мінеральних ресурсів як через промислові товари, так і через торгівлю. Етруски обмінювалися товарами не лише зі своїми сусідніми містами в Етрурії, але й із сучасними середземноморськими цивілізаціями, такими як греки, фінікійці та культури Близького Сходу.
Особливо відомі своїм виробництвом та експортом заліза етруски отримували в обмін, серед іншого, слонову кістку з Єгипту, бурштин з Балтики та кераміку з Греції та Іонії. З цими торговельними відносинами прийшов культурний вплив, який можна побачити як у повсякденному житті етрусків, так і в мистецтві.
Мережа незалежних міст
Тут, мабуть, важливо зазначити, що, говорячи про етруську торгівлю, ми описуємо торгові організації окремих міст.
Зважаючи на це, це правда, що етруські прибережні міста зазвичай діяли як емпорії, особливо з 7 століття до н.е. З таких місць, як Черветері, Тарквінія та Популонія, товари потім продавалися вглиб Етрурії. Можна уявити, що товари з внутрішніх джерел подорожували б у протилежному напрямку.
Товари продавалися за бартером і оплачувалися натурою, хоча з 6 століття до н. е. є докази того, що бронзові злитки з штампованою гілкою без листя використовувалися для оплати оптових замовлень. Починаючи з V століття до н. е., кілька етруських міст карбували власні золоті чи срібні монети, хоча це, як і в інших країнах Середземномор’я, ймовірно зумовлювалося необхідністю платити солдатам, а не торгівлею.
Данило Ігнатенко
