Тихоокеанський Рубіж – це непоганий фільм мексиканського режисера Гільєрмо дель Торо про боротьбу гігантських роботів і монстрів. Кіно відрізняється від франшизи про «Трансформерів» Майкла Бея, дешевих японських фільмів про чудовиськ, підліткових «Могутніх Рейнджерів». Кіно не без недоліків, але в ньому присутні свої переваги. Сам Гільєрмо дель Торо називає свій проект «прекрасною поемою про гігантських монстрів».
Чим цікавий «Тихоокеанський Рубіж»? Режисер дійсно знімав кіно, отримуючи задоволення від процесу створення. З усіх сорока видів чудовиськ, на екрани потрапило тільки дев’ять. Деякі критики, звернули увагу, що монстри «кайдзю» краще прописані в фільмі Гільєрмо дель Торо за людей. Масштабно виглядають сцени руйнування міст, величезність гігантів, битви роботів з потворами.
Монстри в «Тихоокеанському Рубежі» виглядають реалістично, режисер детально розробив їхній зовнішній вигляд. Виникає враження, наче «кайдзю» важливіші за людей. Кіно вийшло б кращим, якби Гільєрмо дель Торо дозволили знищити людську цивілізацію. Суспільство двадцять першого століття, яке ми спостерігаємо на екрані не надто розумне, воно все таке ж споживацьке.
«Кайдзю» є втіленням апокаліпсису (судного дня). Гігантські чудовиська – це відплата людству за його ставлення до собі подібних, псування природного середовища і власної деградації. Роботи рідко використовують ракети, вогнепальну зброю. Вони протистоять монстрам, використовуючи руки, ноги, будівлі, кораблі. В «Тихоокеанському Рубежі» відмінний екшн. На жаль слабкий сценарій, тупуваті люди, майже відсутність драматизму, не дозволяють назвати творіння Гільєрмо дель Торо по справжньому якісним.
Повторимо, що режисер старався! Це видно неозброєним оком. Він отримув справжній кайф від створення «кайдзю», постановки боїв, руйнування гігантами людських будівель. Музика в кіно додає ритму крутому екшну. Гумор не завжди потрапляє в ціль, операторська робота хороша, акторська гра не видатна, але й не погана. «Тихоокеанський Рубіж» в першу чергу є видовищним, гучним блокбастером, не серйозною драмою про монстрів, яким протистоять гігантські людські роботи.
Кожний кайдзю – це унікальне, могутнє творіння, приречене на поразку від звичних крутих героїв і героїнь. Стереотипний хепі енд руйнує атмосферу кіно. Краще режисерові дозволили знищити людську цивілізацію, тоді б Жах перед Невідомим, Таємним, Надсильним, відчай від невідворотної катастрофи зробив фільм не лише блокбастером, а цілісним художнім полотно, дійсно «прекрасною поемою про гігантських монстрів».
