Жорж Дантон, один із найвпливовіших лідерів Французької революції, залишив глибокий слід у боротьбі за свободу та рівність. Його енергійні промови, харизма і політична проникливість сприяли поваленню монархії та створенню Першої Французької Республіки. Однак, зрештою, його поміркованість і опозиція до Терору привели його до гільйотини.
Жорж Жак Дантон народився 26 жовтня 1759 року в селі Арсі-сюр-Об у Шампані. Він був сином адвоката Жака Дантона і його другої дружини Марі-Мадлен Камю.
Дитинство Дантона проходило у провінційному середовищі, яке сформувало його прямолінійний характер. У 1773 році він вступив до школи ораторіанців у місті Труа, де здобув класичну освіту. У 1784 році він отримав ступінь юриста в Реймсі та переїхав до Парижа, де почав юридичну практику. У 1787 році Дантон придбав посаду адвоката у Conseil du Roi (Королівська рада), що відкривало йому шлях до кар’єри в юридичній та політичній сферах.
У 1787 році він одружився на Антуанетті Шарпантьє, з якою мав трьох синів.
Дантон і початок Французької революції
Коли у 1789 році розпочалася Французька революція, Дантон активно долучився до подій. У липні він приєднався до буржуазної гвардії округу Кордельєрів, а в жовтні його обрали президентом цього округу.
У квітні 1790 року він став одним із засновників Клубу кордельєрів – політичної організації, яка пропагувала радикальні революційні ідеї. Саме тут Дантон здобув репутацію енергійного та харизматичного лідера. Його промови приваблювали широкі маси, і він швидко став помітною фігурою у політичному житті Парижа.
Однак його вплив залишався обмеженим. У січні 1790 року він увійшов до складу тимчасової Паризької комуни, але не був обраний до її остаточного складу. У 1791 році його обрали адміністратором департаменту Париж, але ця посада не надала йому значного впливу.
Зростання популярності
У 1791 році Дантон почав набирати популярність завдяки своїй діяльності у Клубі кордельєрів та Якобінському клубі. Він активно виступав за радикальні зміни, особливо під час кризи, спричиненої втечею короля Людовіка XVI у червні 1791 року.
Попри це, Дантон не підписав петицію Кордельєрів, яка закликала до зречення короля, що, можливо, врятувало його від репресій після різанини 17 липня 1791 року на Марсовому полі. У цей період Дантон ненадовго виїхав до Лондона, щоб уникнути переслідувань.
Повернувшись до Парижа, Дантон продовжив свою революційну діяльність. У грудні 1791 року його обрали другим помічником прокурора Паризької комуни.
Повалення монархії та роль Дантона
У 1792 році Франція опинилася в кризі, спричиненій війною з Австрією (оголошеною 20 квітня). Дантон повернувся до ролі народного трибуна, критикуючи монархістів і аристократію.
10 серпня 1792 року стало вирішальним днем для Франції – повстання призвело до повалення монархії. Хоча роль Дантона в цих подіях була незначною, саме йому приписували успіх революційного руху.
Дантон був обраний міністром юстиції новоствореної революційної влади. Його харизма, швидке прийняття рішень і вміння керувати масами зробили його одним із найвпливовіших політиків того часу.
Дантон і Комітет громадської безпеки
У вересні 1792 року було проголошено Першу Французьку Республіку. У березні 1793 року Дантон став першим президентом Комітету громадської безпеки – органу, який згодом відігравав ключову роль у політиці революції.
Попри його участь у боротьбі проти внутрішніх і зовнішніх ворогів, Дантон усе більше схилявся до поміркованості. Він виступав за припинення кривавих репресій і спробував налагодити мирні переговори.
Протистояння Терору і загибель Дантона
У 1793 році Франція вступила в період Терору, коли революційна влада розпочала масові страти підозрюваних у контрреволюційній діяльності. Дантон відкрито виступив проти цієї політики, закликаючи до зупинення насильства.
Його поміркованість і конфлікти з Робесп’єром, який очолював Комітет громадської безпеки, зробили його ворогом радикалів. У березні 1794 року Дантона заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.
На суді він демонстрував непохитність, заявляючи: «Мій голос залишиться у вашій свідомості, і я гучніше за вас викриватиму зі своєї могили!» Однак вирок був невблаганним – 5 квітня 1794 року Дантон був страчений на гільйотині.
Данило Ігнатенко
