В 90 – тих роках вийшов анімесеріал «Євангеліон» і повнометражне аніме «Кінець Євангеліону». Задумувався проект, як терапія, яке виведе його автора Хідеакі Анно з глибокої депресії. Незважаючи на яскраві фарби, режисер наповнює свій твір зовсім недитячою, напруженою атмосферою, такою як творчість: Франца Кафки, Жан-Поля Сартра, Альбера Камю. Персонажі «Євангеліона» схожі на героїв Достоєвського: Родіона Роскольнікова, Івана Карамазова, Олексія Карамазова. Крім відчуженого настрою, в аніме присутня надія прорватись через буденність, вийти за межі власних стереотипів і комплексів.
«Євангеліон» є оманливе за своєю формою. Пісня, яка лунає перед початком доволі жвава, енергетична і швидка, з назвою «Жорстокий ангел. З титрами лунає легка «Fly me to the moon». В серіалі можна почути «Оду радості» Бетховена. Ці всі композиції найкраще характеризують трагічне життя героїв – наповнене смертю і стражданнями з самого дитинства, разом з ними приходять самотність, відчай, туга.
В «Євангеліоні» згадується кабалістина символіка, кумранські рукописи мертвого моря, також християнські елементи. Веселого в серіалі мало, воно скоріше характеризується висловом, що людина, яка примножує знання, примножує печаль. Серед ключових тем, які присутні в аніме такі: воля до життя, воля до смерті, «я», «інші», свідомість, самотність, єдність, абсолютне, смисл життя, відповідальність, страх, тривога, відчай та ін.
Для Хідеакі Анно, його творіння стало катарсисом, виходом з депресії, перемогою над відчаєм і бажанням самогубства. Режисер аніме перебуває під впливом західної культури, але і його рідна японська традиція є важливою в «Євангеліон». Персонажі – постійно ведуть внутрішні монологи і діалоги, на межі здоровго глузду і божевілля. В Хідеакі Анно вийшло унікальне творіння в жанрі аніме, хоч сподобається воно не кожній людині.
