Священна Римська імперія — одна з найважливіших політичних структур середньовічної Європи, яка проіснувала понад тисячу років (з 800 до 1806 року). Її утворення пов’язане з динамікою взаємин між франкськими правителями, папством та залишками античної римської традиції. Хоча офіційна назва «Священна Римська імперія» з’явилася лише в XII столітті, її коріння сягають епохи Карла Великого та його коронації у 800 році.
Розпад Західної Римської імперії та поява франкської держави
Після падіння Західної Римської імперії у 476 році Європа вступила в період політичної фрагментації. На території колишніх римських провінцій формувалися германські королівства, серед яких найбільш могутнім стало Франкське королівство. За правління династії Меровінгів франки поступово розширювали свої володіння, але справжній підйом держави пов’язаний із приходом до влади Каролінгів.
Союз франків із папством
Однією з ключових передумов утворення імперії став тісний альянс між франкськими правителями та римськими папами. У VIII столітті папство, яке стикалося з загрозою з боку лангобардів, шукало захисту у франків. Король Карл Мартелл зупинив наступ арабів у битві при Пуатьє (732), а його нащадки, Піпін Короткий та Карл Великий, активно підтримували церкву.
У 754 році папа Стефан II помазав Піпіна Короткого на царство, що стало важливим прецедентом для майбутньої імперської коронації. Натомість франки допомогли папству створити Папську державу, передавши йому землі в Центральній Італії.
Коронація Карла Великого (800 рік) – народження імперії
Карл Великий (768–814) перетворив Франкське королівство на наймогутнішу державу Західної Європи. Він здійснив низку успішних завоювань, підкоривши:
- Лангобардське королівство (774)
- Саксонію (після тривалих воєн у 772–804 роках)
- Баварію (788)
- Аварський каганат (796–803)
Ці території утворили величезну імперію, яка охоплювала сучасні Францію, Німеччину, Італію, Австрію та частину Іспанії.
Політичний та релігійний контекст коронації
25 грудня 800 року папа Лев III коронував Карла Великого як «імператора римлян» у соборі Святого Петра в Римі. Ця подія мала кілька ключових аспектів:
- Відновлення Західної Римської імперії– хоча Константинополь продовжував вважати себе спадкоємцем Риму, коронація Карла стверджувала, що імперська влада перейшла до франків.
- Союз із церквою– папство отримало могутнього захисника, а Карл — легітимність від Бога.
- Конфлікт із Візантією– східні імператори сприйняли коронацію як узурпацію, але згодом визнали титул Карла (812 рік).
Еволюція Священної Римської імперії після Карла Великого
Після смерті Карла Великого (814) імперія зазнала розділу за Верденським договором (843), але ідея «Римської імперії» не зникла. У X столітті Оттон I Великий відновив імперську традицію, коронуючись у 962 році. Саме з цього періоду починається безперервна історія Священної Римської імперії, яка проіснувала до 1806 року.
Данило Ігнатенко
