Велика хартія вольностей (Magna Carta Libertatum), підписана королем Англії Іоанном Безземельним 15 червня 1215 року, є одним із найважливіших правових документів у світовій історії. Вона закріпила принцип обмеження влади монарха та захисту прав підданих, ставши основою для розвитку конституційної демократії та верховенства права.
Політична криза в Англії на початку XIII століття
Правління короля Іоанна (1199–1216) було періодом суттєвих політичних та фінансових потрясінь. Втрата Нормандії у 1204 році під час конфлікту з французьким королем Філіпом II Августом значно послабила його позиції. Для відновлення контролю над континентальними володіннями Іоанн змушений був значно підвищити податки, що викликало обурення знаті.
Конфлікт із церквою та баронами
Окремим фактором нестабільності став конфлікт короля з папою Інокентієм III через призначення архієпископа Кентерберійського. У 1208 році папа наклав на Англію інтердикт, а у 1209-му відлучив Іоанна від церкви. Це ще більше підірвало його авторитет.
Барони, невдоволені свавіллям короля у фінансових та судових питаннях, почали об’єднуватися на чолі з архієпископом Стефаном Ленгтоном. Вони вимагали від монарха підтвердження традиційних феодальних свобод, які раніше гарантувалися попередніми королями, зокрема Генріхом I.
Укладення Великої хартії вольностей
Основні положення документа
15 червня 1215 року на лузі Раннімед король Іоанн під тиском повсталих баронів підписав Велику хартію вольностей. Її ключові принципи включали:
- Обмеження королівської влади– монарх не міг уводити нові податки без згоди баронів.
- Гарантії прав “вільних людей”– захист від свавільного арешту та незаконного позбавлення майна.
- Справедливий суд– запровадження принципу Habeas Corpus (заборона ув’язнення без рішення суду).
- Автономія церкви– підтвердження її свобод від королівського втручання.
Подальші редакції та юридичне значення
Хоча Іоанн спробував анулювати хартію вже через кілька місяців, після його смерті у 1216 році її було перезатверджено зі змінами:
- 1216 рік– спрощена версія для малолітнього Генріха III.
- 1217 та 1225 роки– остаточне закріплення хартії як частини англійського права.
Вплив Великої хартії на розвиток права
Magna Carta стала першим документом, який юридично обмежив владу короля на користь представників знаті, заклавши основи парламентаризму.
Вплив на міжнародне право
Принципи хартії знайшли відображення в:
- Англійській Біллі про права (1689)
- Конституції США (1787)
- Загальній декларації прав людини ООН (1948)
Велика хартія вольностей залишається символом боротьби за свободу та справедливість. Її ідеї продовжують впливати на сучасні демократичні інститути, нагадуючи про важливість верховенства права та обмежень влади.
Данило Ігнатенко
