Протягом своєї історії конгрегаціоналісти віддавали перевагу віровченню та практиці, що ближчі до більш ліберальних основних євангельських протестантських церков англомовного світу. Один англійський історик одного разу порівняв їхню позицію з «децентралізованим кальвінізмом», на відміну від «централізованого кальвінізму» пресвітеріан. Хоча цей опис точно відображає доктрини та світогляд конгрегаціоналістів на початку 19-го століття, він не зовсім враховує наголос Конгрегації на вільному русі Духа, що спільний з квакерами, і частково пояснює їхнє унікальне ставлення до обов’язковості в твердженнях віросповідання.
Однак вони не обмежилися тільки зазначеними проголошеннями віри. Окрім Савойської декларації, Кембриджської платформи та Канзас-Сіті-Креда, Об’єднана церква Христа та англійські конгрегаціоналісти також відомі своїми різноманітними заявами та документами. Наприклад, Об’єднана церква Христа акцентує на біблійному вченні про єдність християн і активно взаємодіє з іншими християнськими течіями у просуванні цієї ідеї. Англійські конгрегаціоналісти, з іншого боку, виступають з прогресивними інтерпретаціями своїх віровчень, підкреслюючи значення інтелектуальної свободи в дослідженні світлих істин християнства. Таким чином, ці групи демонструють багатогранність свого віровчення та постійний пошук нових способів вираження своєї віри в сучасному світі.
Так само конгрегаціоналісти завжди наголошували на важливості свободи. Навіть за часів Кромвеля вони були толерантними за стандартами того часу. Їхня позиція стосовно свободи сумління й релігійної свободи відігравала ключову роль у формуванні політичного ландшафту XVII століття. Вони зробили значний внесок у XVIII столітті в утвердження прав меншин в Англії завдяки активності протестантських депутатів, які мали право прямого доступу до монарха. Ці дії були важливим етапом у становленні прав людини й громадянських свобод в юридичній системі Англії та пізніше у Сполучених Штатах Америки.
Данило Ігнатенко
