Циклопи — загадкові істоти давньогрецької міфології, що надихали уяву не тільки поетів, але й археологів. Одноокі велетні, вони втілюють в собі як грубу силу, так і навички майстерних ковалів. З покоління до покоління змінювались уявлення про їхній вигляд і вчинки, але завжди ці велетні були значущими героями і сюжетними персонажами.
Згідно з «Одіссеєю» Гомера, циклопи жили на Сицилії, були пастухами, що вели дику та відлюдькувату форму життя, і навіть не соромилися канібалізму. Одіссей зустрічається з Поліфемом, найвідомішим циклопом, у якого герой і його товариші були ув’язнені в печері. Поліфем, відомий своєю жорстокістю, ставився до Одіссея і його товаришів як до здобичі, але хитрість дозволила героям врятуватися: осліпивши Поліфема, Одіссей із товаришами втекли. Ця історія стала однією з ключових у класичній літературі, в якій циклоп постає як жахливий антагоніст, але водночас як символ необробленої дикої природи.
Однак, не всі циклопи були канібалами і загрозою людям. Гесіод розглядав їх зовсім інакше. У його версії міфів циклопи — це три велетні, народжені від бога неба Урана та богині землі Геї: Аргес (Яскравий), Бронт (Громовержець) і Стероп (Світлосяйний). Ці циклопи були першими ковалями, які допомогли Зевсу отримати його могутню зброю — блискавки. Їхній образ відрізнявся від Поліфема — це були могутні, хоча й дещо грубі, помічники богів, які внесли вклад у підтримання космічного порядку.
Згодом циклопи отримали нову роль у міфології. Пізніші автори зображували їх працівниками Гефеста, бога-коваля, який створював зброю для богів на горі Етна. За однією з легенд, після створення блискавки, яка згодом стала причиною смерті Асклепія, сина Аполлона, циклопів було покарано: розлючений втратою сина, Аполлон вбив їх, показуючи, що навіть боги не є повністю захищені від гніву і втрат.
Цікаво, що уявлення про циклопів залишили слід і в археології. Стіни стародавніх міст, як Тірінф, зведені з масивних каменів, що виглядають ніби збудовані руками велетнів, вважаються прикладами циклопічної архітектури. Цей термін досі використовується для опису конструкцій, що складаються з великих каменів, які не оброблені до правильної прямокутної форми, що, безперечно, викликає асоціації з міццю і силою міфічних циклопів.
Таким чином, циклопи з грецької міфології стали символами непереможної сили, прадавніх ремісничих навичок та архітектурного мистецтва. Вони нагадують про подвійність світу — грубу силу і здатність до творення, що є основою гармонії між природою і культурою, яка властива грецькій міфології.
Данило Ігнатенко
