Ранній період

Гаррієт Ребекка Лейн народилася 9 травня 1830 року в містечку Мерсерсбург, штат Пенсильванія. Вона була молодшою дитиною торговця Елліотта Тоула Лейна та Джейн Б’юкенен Лейн, сестри майбутнього президента Джеймса Б’юкенена.

Її дитинство було затьмарене трагедією. Коли Гаррієт виповнилося дев’ять років, померла мати, а через два роки — батько. Осиротівши, дівчина попросила, щоб її законним опікуном став улюблений дядько Джеймс Б’юкенен. Він із задоволенням узяв на себе турботу про племінницю та її сестру.

Б’юкенен забезпечив дівчатам гарну освіту. Спочатку вони навчалися в пансіоні в Чарлстоні, а пізніше — в престижній Академії монастиря Візитейшн у Джорджтауні, що у Вашингтоні.

Подорож до Великої Британії

У 1853 році Джеймса Б’юкенена призначили послом США у Великій Британії. Гаррієт супроводжувала його до Лондона, де швидко стала однією з найпомітніших молодих американок у британському світському житті.

Її красу, елегантність і добрі манери високо оцінили представники аристократії. Королева Вікторія навіть надала їй статус, що відповідав дружині американського посла, що було винятковою честю для неодруженої жінки. Гаррієт неодноразово отримувала пропозиції шлюбу, однак вирішила повернутися до США незаміжньою.

Господиня Білого дому

Після обрання Джеймса Б’юкенена президентом у 1857 році Гаррієт Лейн стала офіційною господинею Білого дому. Її популярність швидко вийшла далеко за межі Вашингтона.

Американська преса називала її «Демократичною королевою». Вона стала справжньою законодавицею моди: жінки копіювали її зачіски, сукні та прикраси, а багато батьків називали своїх доньок Гаррієт на її честь. Навіть популярну пісню «Listen to the Mocking Bird» присвятили саме їй.

Благодійність і громадська діяльність

Попри світське життя, Гаррієт використовувала своє становище для підтримки важливих суспільних ініціатив.

Вона виступала за покращення умов життя корінних народів США, які мешкали в резерваціях, підтримувала розвиток освіти й культури та активно запрошувала до Білого дому художників, музикантів і письменників. Саме за її часів офіційні прийоми дедалі більше ставали не лише політичними, а й культурними подіями.

Останні роки в Білому домі

Перебування Гаррієт Лейн у статусі першої леді припало на час глибокої політичної кризи в Сполучених Штатах. Наприкінці каденції Джеймса Б’юкенена протистояння між північними та південними штатами досягло критичної межі. Після президентських виборів 1860 року сім південних штатів заявили про вихід зі складу Союзу, що стало безпосереднім передвісником Громадянської війни.

Коли в березні 1861 року завершився президентський термін Б’юкенена, Гаррієт Лейн залишила Білий дім і повернулася до Пенсильванії. Вона відійшла від активного політичного та світського життя, віддавши перевагу спокою після кількох років служіння в одному з найскладніших періодів американської історії.

Шлюб і сімейні трагедії

11 січня 1866 року, за підтримки дядька, Гаррієт вийшла заміж за банкіра Генрі Елліотта Джонстона. Подружжя мало двох синів, однак обидва померли ще підлітками. Невдовзі після цього помер і чоловік Гаррієт.

Ці втрати стали для неї важким ударом і значною мірою визначили її подальшу благодійну діяльність.

Після смерті чоловіка вона повернулася до Вашингтона, де присвятила себе громадській роботі. Вона заповіла державі свою колекцію творів мистецтва. Крім того, вона пожертвувала значні кошти на відкриття дитячої клініки при лікарні Джонса Гопкінса в Балтиморі, яка й сьогодні носить її ім’я.

Смерть

Гаррієт Лейн померла 3 липня 1903 року в Наррагансетті (штат Род-Айленд) після тривалої боротьби з раком. Її поховали на кладовищі Грінмаунт у Балтиморі.

Гаррієт Лейн стала однією з перших господинь Білого дому, яка поєднала представницькі обов’язки з активною благодійною та культурною діяльністю, заклавши традиції, яких дотримувалися багато наступних перших леді.

Данило Ігнатенко 

The post Гаррієт Лейн — перша леді США, яка змінила роль господині Білого дому first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Раннє життя

Луїза Кетрін Джонсон народилася 12 лютого 1775 року в Лондоні. Її батьком був американський купець із Меріленду Джошуа Джонсон, а матір’ю — англійка Кетрін Нут Джонсон.

Коли Луїзі виповнилося три роки, сім’я переїхала до французького міста Нант. Саме там вона здобула початкову освіту та вільно опанувала французьку мову. Після повернення родини до Лондона навчалася у школі-пансіоні, однак через фінансові труднощі батька була змушена залишити навчальний заклад. Подальшу освіту дівчина отримувала вдома під керівництвом гувернантки, багато читала й постійно займалася самоосвітою.

Знайомство з Джоном Квінсі Адамсом

У лондонському будинку Джошуа Джонсона часто гостювали американські дипломати. Саме там у 1795 році Луїза познайомилася з Джоном Квінсі Адамсом, який тоді був американським дипломатом у Європі.

Попри заперечення обох родин, молоді люди вирішили одружитися. Весілля відбулося 26 липня 1797 року в Лондоні. На той момент батько нареченого, Джон Адамс, уже став президентом США, тоді як сім’я Луїзи переживала серйозну фінансову кризу. Відсутність очікуваного приданого довгий час залишалася болючою темою для самої Луїзи.

Дипломатичне життя в Європі

Після призначення Джона Квінсі Адамса американським послом у Пруссії подружжя переїхало до Берліна. Незважаючи на слабке здоров’я, Луїза швидко здобула популярність серед дипломатичних кіл завдяки своїй освіченості, культурі спілкування та знанню мов.

Після зміни політичної ситуації в США родина ненадовго повернулася до Америки, де Луїза вперше познайомилася з родиною чоловіка. Якщо зі свекрухою Абігейл Адамс її стосунки були досить складними, то тесть Джон Адамс ставився до невістки з великою прихильністю.

У родині народилося троє синів, однак материнство супроводжувалося численними труднощами та кількома викиднями.

Життя в Російській імперії

У 1809 році Джон Квінсі Адамс отримав призначення посланцем США при російському імператорському дворі. Подружжя оселилося в Санкт-Петербурзі.

Для Луїзи цей період став одним із найважчих у житті. Двох старших синів вона залишила у США під опікою родичів, а донька, яка народилася в Росії у 1811 році, померла ще в дитячому віці. Втрата дитини глибоко вплинула на її психологічний стан.

Саме тоді Луїза багато читала, особливо біографії видатних жінок, і почала активно вести особисті записи, які сьогодні є важливим історичним джерелом.

Небезпечна подорож через Європу

Одним із найвідоміших епізодів життя Луїзи стала її подорож із Санкт-Петербурга до Парижа взимку 1815 року.

Після завершення дипломатичної місії чоловік попросив її самостійно закрити будинок у Росії та прибути до Франції. Луїза здійснила майже сорокаденну подорож через території, спустошені наполеонівськими війнами. Вона подолала тисячі кілометрів у суворих зимових умовах, ризикуючи стати жертвою грабіжників або залишків відступаючих військ.

Пізніше вона описала цей шлях у мемуарах «Розповідь про подорож з Росії до Франції», які були опубліковані вже після її смерті й стали цінним свідченням епохи.

Роль у політичній кар’єрі чоловіка

Після повернення до США Джон Квінсі Адамс став державним секретарем при президентові Джеймсі Монро. У цей час Луїза активно допомагала чоловікові у створенні політичних зв’язків.

Вона регулярно організовувала великі прийоми, світські вечори та дипломатичні зустрічі, приймаючи сотні гостей. Сама Луїза з певною іронією зазначала у своєму щоденнику, що шлях до президентства проходить не лише через політику, а й через світське життя дружини кандидата.

Багато істориків вважають, що саме її дипломатичний талант і вміння підтримувати широке коло знайомств стали одним із чинників перемоги Джона Квінсі Адамса на президентських виборах 1824 року.

Перша леді Сполучених Штатів

У 1825 році Луїза Адамс стала першою леді США.

На відміну від своєї свекрухи Абігейл Адамс, вона майже не втручалася у державні справи. Луїза вважала, що її головним обов’язком є представлення країни під час офіційних заходів та підтримка чоловіка.

Водночас вона уважно спостерігала за політичним життям країни та залишила численні щоденники, листи й спогади, які дозволяють сучасним історикам краще зрозуміти атмосферу американської політики першої половини XIX століття.

Родинні трагедії

Після поразки Джона Квінсі Адамса на виборах 1828 року родина повернулася до приватного життя, хоча незабаром він був обраний членом Палати представників Конгресу США.

Останні десятиліття життя Луїзи були затьмарені важкими особистими втратами. Двоє її старших синів померли: один, ймовірно, наклав на себе руки, а інший помер унаслідок алкоголізму. Ці трагедії стали для неї великим випробуванням.

Після смерті чоловіка у 1848 році Луїза залишилася жити у Вашингтоні.

Останні роки та смерть

Луїза Адамс померла 15 травня 1852 року у Вашингтоні у віці 77 років.

На знак особливої поваги Конгрес США призупинив свою роботу, щоб його члени могли взяти участь у церемонії прощання з колишньою першою леді. Її поховали поруч із чоловіком та іншими членами родини Адамсів у Першій парафіяльній церкві міста Квінсі, штат Массачусетс.

Її життя стало прикладом того, наскільки важливою могла бути роль дружини державного діяча в епоху, коли жінки майже не брали безпосередньої участі в політиці. Завдяки своїй освіченості, дипломатичному хисту та витривалості Луїза Адамс посіла особливе місце в історії Сполучених Штатів як одна з найвизначніших перших леді XIX століття.

Данило Ігнатенко 

The post Луїза Адамс — біографія першої леді США, дружини Джона Квінсі Адамса first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Освіта та знайомство з Джиммі Картером

Розалін здобувала освіту у державних школах Плейнса та продовжила навчання в місцевому молодшому коледжі. Саме в Плейнсі вона познайомилася з Джиммі Картером — старшим братом своєї подруги. Їхні стосунки розвинулися в романтичні, й уже в 1946 році вони одружилися в методистській церкві рідного міста. Їхнє подружнє життя розпочалося в Норфолку, штат Вірджинія, де Джиммі проходив службу у Військово-морських силах США.

Сімейне життя та повернення до Джорджії

Протягом наступних років родина Картера переїжджала разом із Джиммі по місцях його служби. У шлюбі народилося четверо дітей: троє синів (1947, 1950, 1952 років народження) і донька Емі (1967 року народження). У цей період Розалін продовжувала самоосвіту, приділяючи увагу літературі й мистецтву.

Після смерті батька Джиммі у 1953 році подружжя повернулося до Плейнса, де Джиммі зайнявся сімейним бізнесом з вирощування та продажу арахісу. Розалін активно включилася в справу, ведучи бухгалтерський облік, що стало початком їхнього глибокого партнерства. Згодом вона писала: «Я знала більше про бухгалтерські книги та більше про бізнес на папері, ніж Джиммі».

Політична діяльність та період у Білому домі

Коли Джиммі Картер став губернатором Джорджії, а пізніше — 39-м президентом США (1977–1981), Розалін відігравала активну роль не лише як перша леді, але й як політична радниця. Вона кардинально змінила уявлення про функції першої леді, ставши найвпливовішою з часів Елеонори Рузвельт.

Розалін брала участь у засіданнях кабінету, просувала програми адміністрації, здійснювала поїздки як представниця президента та боролася за реформи у сфері психічного здоров’я. Її внесок у цю галузь визнавався і фахівцями, і широким загалом. Вона виступала за дестигматизацію психічних розладів, покращення доступу до медичних послуг та розширення програм підтримки для родин.

Життя після Білого дому

Після завершення президентського терміну Розалін і Джиммі Картер залишалися активними громадськими діячами. Вони разом заснували Картерівський центр — організацію, що займалася правами людини, спостереженням за виборами, боротьбою з хворобами та захистом миру в усьому світі. Розалін продовжувала працювати над проблемами психічного здоров’я, жіночого лідерства та соціальної політики.

Розалін Картер померла 19 листопада 2023 року в Плейнсі, Джорджія — тому самому місті, де вона народилася й провела більшість свого життя. Її смерть стала великою втратою для американського суспільства.

Данило Ігнатенко

The post Розалін Картер first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.