Військова могутність

Приблизно у 900 році н.е. вони розграбували та спалили велике місто Теотіуакан, що знаменувало зміну балансу сил у регіоні. За переказами, ці дії були очолені воєначальником Мішкоатлем. Його син, Топільцин Кецалькоатль продовжив розширення територій та започаткував об’єднання невеликих держав різного етнічного походження в єдину імперію. Сам він прийняв ім’я Кецалькоатля, культ якого став основою релігійного життя тольтеків.

Племена тольтеків широко впливали на сусідні регіони Мезоамерики, зокрема на південь Юкатану, де в таких важливих містах майя, як Чичен-Іца та Маяпан, були запроваджені їхні культи та військові ордени — Койота, Ягуара та Орла.

Майстерність

Тольтеки славилися не лише військовою організацією, а й мистецтвом. Їм належать численні архітектурні шедеври — монументальні портики та колони, оздоблені різьбленням у вигляді змій, гігантські статуї воїнів, а також унікальні лежачі фігури, відомі як Чак Мул ( лежача фігура з повернутою на 90 градусів головою, яка спирається на лікті та тримає чашу або диск на животі). Їхні ремісники створювали вишукані металеві вироби, які вражали складністю техніки і майстерністю виконання.

Падіння

Починаючи з XII століття, влада тольтеків почала слабшати через вторгнення кочових племен чічімеків. У числі завойовників були і ацтеки, які зруйнували столицю Толлан приблизно в середині XII століття. Падіння тольтеків відкрила шлях для нового етапу, зокрема для піднесення ацтекської імперії.

Данило Ігнатеко

The post Тольтеки first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Археологічні особливості

Залишки міста зосереджені в двох окремих групах на протилежних кінцях невисокого хребта. Сучасні дослідження свідчать, що первісна міська територія сягала щонайменше 8 квадратних кілометрів, і, ймовірно, тут проживало кілька десятків тисяч мешканців. Головний громадський центр утворює велика площа, з одного боку якої височіє п’ятиступенева храмова піраміда, ймовірно, присвячена богу Кецалькоатлю. Поруч розташовані палацовий комплекс, ще два храми-піраміди і два майданчики для гри в традиційну мексиканську гру, схожу на бейсбол.

На іншому кінці хребта міститься другий великий громадський центр, що свідчить про складну організацію міського простору.

Мистецтво і архітектура

Стиль архітектури Тули яскраво виражений у головній храмовій піраміді та пов’язаних з нею спорудах. Хоча сама піраміда не надто велика, її багате оздоблення досить деталізоване. П’ять терас були прикрашені фризами з розписами та скульптурами котячих і собачих фігур, хижих птахів, які пожирають людські серця, а також людських облич, що визирають із пащ змій. Вершина піраміди містила двокімнатний храм із чотирма колонами, вирізьбленими у вигляді воїнів заввишки близько 4,6 метра. Воїни прикрашені специфічними натільними прикрасами, що є характерним елементом тульського стилю.

Політичний і релігійний центр

Від головної піраміди вузька алея веде до залишків палацу правителя, розкопки якого виявили великі зали з лавами, троном і світловим колодязем, а також багаточисельними колонами, що підтримували дах.

Мистецтво й архітектура Тули мають помітну схожість із стилем Теночтітлана — столиці ацтеків. Це свідчить про тісні культурні та ідеологічні зв’язки між двома народами.

Данило Ігнатенко

The post Тула: стародавня столиця тольтеків first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Поняття Всесвіту 

Ацтеки вірили, що світ це лише одна з кількох епох у безперервному циклі творення і знищення. У їхній космології Земля посідала проміжне місце між тринадцятьма рівнями небес і дев’ятьма шарами підземного світу. Цей багаторівневий всесвіт був водночас фізичним і сакральним простором, наповненим силами, що потребували гармонізації через ритуал.

Центральне місце займав культ Сонця, адже ацтеки вважали себе «народом Сонця», покликаним забезпечувати його силу та безперервний рух небом. Проте, згідно з їхнім віруванням, сонце не могло б продовжувати своє існування без підживлення людською кров’ю.

Пантеон богів 

Пантеон був багатий, багатофункціональним і динамічним. Найвищими серед богів були:

Віцилопочтлі — бог війни і покровитель Теночтітлана, якому приносили найбільше людських жертв.

Тонатіу — бог сонця, який отримував серця полонених, щоб продовжувати свій щоденний шлях по небу.

Тлалок — бог дощу і родючості, якому жертвували здебільшого дітей.

Кетцалькоатль вважався богом рослинності, божеством землі та води, тісно пов’язаним з богом дощу Тлалоком.

Жертвоприношення 

Одним із найвідоміших і водночас найсуперечливіших елементів релігії ацтеків були людські жертвоприношення. Для них це не сприймалося як жорстокість, а радше як священний обов’язок — спосіб виконати свою космічну відповідальність. Ацтеки щиро вірили, що жертви підтримують життєвий баланс, живлять богів і сприяють настанню дощу, родючості землі та перемогам у битвах.

Особливою була роль війни: вона мала не лише політичну, а й ритуальну функції. Захоплення полонених для жертвоприношення вважалося священним обов’язком. З часом, із розширенням імперії, до Теночтітлана звозили полонених з усіх куточків Мексики для масових ритуалів.

Релігійний календар 

Календарна система була дуже важливою. Вона поєднувала сонячний рік на 365 днів і ритуальний рік на 260 днів. Кожен день мав свою релігійну значущість і пов’язувався з певним божеством. Комбінація цих двох циклів утворювала великий календарний цикл тривалістю 52 роки.

Цей календар визначав складну систему свят, церемоній та обрядів, що відбувалися в храмах, на площах і в домівках. Центральне місце займали жерці, які спеціалізувалися на конкретних богах і храмах. Вони здійснювали ритуальні жертвоприношення, виголошували молитви, організовували театралізовані вистави, що втілювали міфи й легенди.

Попри те, що сучасному спостерігачеві космогонія ацтеків може здаватися дещо дивною, для свого часу вона була логічною та впорядкованою системою, яка надавала сенс світові та людському існуванню.

Данило Ігнатенко

The post Релігійні вірування ацтеків first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.