Походження

Слово «ḥummuṣ» в арабській мові означає нут — головний інгредієнт страви. Повна назва ḥummuṣ bi-taḥīnah перекладається як «нут з тахіні». Це опис, а не бренд. І все ж ця страва стала частиною кулінарної ідентичності багатьох країн: Лівану, Ізраїлю, Палестини, Сирії, Туреччини та інших.

Найдавніша документальна згадка про хумус — із кулінарної книги XIII століття, знайденої в Каїрі. Там ішлося про пюре з нуту, але ще без тахіні. Ймовірно, саме сучасна форма хумусу з кунжутною пастою, лимонним соком та часником сформувалася у міському середовищі Османської імперії — можливо, в Дамаску XVIII століття.

Базові інгредієнти хумусу:

Нут — джерело білка та клітковини, основа текстури.

Тахіні — кунжутна паста, що додає гіркуватого глибокого смаку.

Лимонний сік — для яскравої кислотності.

Часник — для гостроти.

Сіль — для балансу.

Регіональні варіації

Ліван: традиційний хумус із кедровими горіхами, іноді з обсмаженим м’ясом.

Ізраїль: подається теплим, часто з яйцем, вареною квасолею.

Палестина: популярна ранкова страва, часто з фалафелем і хлібом.

Туреччина, Кіпр, Греція: хумус — частина мезе, подається з лавашем або пітою.

США та Європа: хумус — продукт супермаркетів і ресторанних меню, часто з нестандартними добавками (чилі, трюфель, солодкий перець тощо).

У 2010 році ліванці приготували 10 452 кг хумусу, встановивши світовий рекорд. У західному світі завдяки успіху ізраїльських брендів (наприклад, Sabra) хумус часто сприймається як частина ізраїльської кухні, що викликає обурення в арабському світі.

Глобалізація

Хумус став глобальним продуктом. У США обсяг ринку цієї пасти перевищив 2,5 мільярда доларів. Він увійшов у меню кав’ярень, аеропортів і навіть шкільних обідів.

Данило Ігнатенко

The post Хумус – історія, рецепти, користь first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.