Карл Ренсом Роджерс народився 8 січня 1902 року в містечку Оук-Парк, штат Іллінойс, у сім’ї з суворими релігійними переконаннями. Спочатку він планував стати священником і навчався в Юніонській теологічній семінарії в Нью-Йорку, однак духовні пошуки привели його до психології. Зрозумівши, що внутрішній світ людини не можна пояснити лише богословськими категоріями, Роджерс залишив семінарію та вступив до Педагогічного коледжу Колумбійського університету, де здобув ступені магістра (1928) і доктора філософії (1931).

Працюючи в Товаристві запобігання жорстокому поводженню з дітьми в Рочестері, він розвинув глибоке розуміння психологічних травм і потреб людини. Саме тоді зародився його гуманістичний підхід — віра в те, що кожна особистість має потенціал до саморозвитку, якщо перебуває в атмосфері довіри та прийняття.

Період викладання в університетах Рочестера та Огайо став для Роджерса часом формулювання власного методу. У книзі «Консультування та психотерапія» (1942) він висунув ідею, що клієнт, а не терапевт, є головним чинником змін. Завдання психолога — створити простір розуміння, де людина може почути саму себе.

Під час роботи в Чиказькому університеті (1945–1957), він заснував консультаційний центр і провів масштабні дослідження ефективності терапії, заснованої на емпатії, безумовному прийнятті та автентичності. Результати цієї роботи він узагальнив у книгах «Клієнтоцентрована терапія» (1951) та «Психотерапія та зміна особистості» (1954). Його підхід став однією з ключових парадигм гуманістичної психології, протиставленої як психоаналізу, так і біхевіоризму.

У 1960-х роках викладав у Вісконсинському університеті та видав одну зі своїх найвідоміших праць «Про становлення особистості» (1961), де описав процес самоактуалізації людини як її природне прагнення. Переїхавши до Ла-Хойї (Каліфорнія) в 1963 році, він заснував Центр досліджень особистості, який став осередком гуманістичної психології.

У пізніших книгах він розширив свої ідеї на сферу освіти та соціальної взаємодії. Він вірив, що справжнє навчання — це не засвоєння фактів, а розвиток особистості.

Карл Роджерс помер 4 лютого 1987 року.

Данило Ігнатенко

The post Коротка біографія Карла Роджерса first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Значення терміну

Термін «емпатія» з’явився на початку ХХ ст. як переклад німецького слова «Einfühlung», що означає «вчуття» у внутрішній стан іншого. Він уперше був запропонований Теодором Ліппсом – німецьким філософом і психологом для опису процесу, за допомогою якого споглядач «вчувається» у твір мистецтва, проектуючи власні емоції на об’єкт споглядання.

У 1909 році англійський психолог Едвард Тітченер, один із послідовників Вільгельма Вундта, увів слово «empathy» в англомовну психологію як відповідник Einfühlung.

Еволюція поняття

Поступово поняття емпатії вийшло за межі естетики й стало центральним у психології особистості, соціальній психології та психотерапії. У ХХ столітті емпатія набула глибшого змісту завдяки роботам американського психолога Карла Роджерса, засновника гуманістичного підходу в психології.

Роджерс визначав емпатію як здатність точно сприймати внутрішній світ іншої людини, «ніби» переживаючи її досвід, але без втрати усвідомлення того, що це — не власний досвід.

Емпатія в естетиці та мистецтві

Історично емпатія мала тісний зв’язок із мистецтвом. Вона лежить в основі здатності актора, співака чи художника «вжитися» у роль або образ. Це особливий акт, коли митець або глядач внутрішньо ототожнює себе з емоційним змістом мистецького твору.

Перспектива

У сучасних дослідженнях емпатію вивчають і з точки зору когнітивних процесів, і з позицій нейробіології. Нейронаукові відкриття, зокрема виявлення так званих «дзеркальних нейронів», підтверджують, що здатність відчувати емоції інших має фізіологічну основу. Ці нейрони активуються як при виконанні дії, так і при спостереженні за тим, як її виконує інший, що пояснює механізм емоційного резонансу.

У сфері психотерапії це поняття є центральним інструментом розуміння клієнта, у педагогіці — засобом створення довірчої атмосфери, у мистецтві — шляхом до глибокого сприйняття краси.

Данило Ігнатенко

The post Емпатія: феномен співпереживання first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.