Стародавні кельти були різними племінними групами, що жили в деяких частинах Західної та Центральної Європи в пізньому бронзовому віці та в залізному віці (бл. 700 до н. е. до бл. 400 р. н. е.). Давши ім’я кельтів стародавніми авторами, ці племена та їхня культура мігрували, і таким чином вони встановили присутність на територіях від Португалії до Туреччини.
Незважаючи на різні племена і ніколи не мали єдиної держави, стародавні кельти були пов’язані кельтською мовою та мали схожість у мистецтві, способах ведення війни, релігії та похоронних звичаях. Незважаючи на те, що кельтська культура була поглинена Римською імперією з 1 століття до нашої ери, кельтський народ продовжував процвітати у віддалених частинах Європи, таких як Ірландія та північна Британія, де кельтські мови поширені й сьогодні.
«Кельти» – визначення та проблеми
Термін «кельти» зазвичай використовується для позначення народів, які жили в Європі залізного віку на північ від Середземноморського регіону до римського завоювання після того, як стародавні письменники дали їм таку назву. Однак це проблематична мітка. Це пояснюється тим, що ці народи не були частиною єдиної держави, а скоріше належали до безлічі племен, багато з яких не мали прямого контакту одне з одним. Термін залишається корисним через свою зручність, але він маскує складні відносини між різними центральноєвропейськими племенами, накладення деяких культурних особливостей у часі та просторі, а також ізоляцію та унікальність інших подібних особливостей. Європейський залізний вік, безумовно, був яскравим періодом культурної взаємодії, торгових відносин, воєн і міграцій.
Данило Ігнатенко
