У середині XVII століття українські землі опинилися в стані глибокої соціальної, політичної та релігійної кризи, яка привела до одного з наймасштабніших і найвизначніших подій в історії України — Повстання Хмельницького. Це повстання не лише ознаменувало початок нового етапу національно-визвольної боротьби, але й сприяло відродженню української державності.
Передумови повстання
Напруженість, яка наростала в українському суспільстві протягом десятиліть, досягла своєї критичної точки у 1648 році. Причинами цього були соціальна нерівність, зловживання польської шляхти, релігійні конфлікти між православними та уніатами, а також постійне обмеження прав і свобод козаків. Польська влада намагалася зміцнити свій контроль над українськими землями, що викликало невдоволення серед населення, особливо серед козаків, які бачили в цих діях загрозу своїй автономії та традиціям.
Богдан Хмельницький: лідер повстання
Богдан Хмельницький, дрібний шляхтич і козацький старшина, став провідником цього повстання. На тлі особистих образ, зокрема внаслідок конфлікту з польським шляхтичем Данилом Чаплинським, Хмельницький, не знайшовши справедливості в польських судах, втік на Січ у кінці 1647 року. Тут його підтримали козаки, які обрали його гетьманом, надавши йому повноваження для організації повстання проти польської влади.
Початок повстання та перші перемоги
На початку 1648 року Хмельницький почав готуватися до повстання, залучаючи до співпраці кримських татар, які стали важливим військовим союзником козаків. Польський уряд, дізнавшись про підготовку, відправив війська для придушення повстання, але вони зазнали поразки у двох битвах в травні. Ці перемоги дали поштовх для масового народного повстання по всій Україні.
Козаки та селяни об’єдналися в боротьбі проти польської тиранії, спрямовуючи свою лють на польських шляхтичів, чиновників, латинське та уніатське духовенство і євреїв, яких вони вважали представниками гноблення. Польська влада відповідала жорстокими репресіями, що лише підсилювало масштаби конфлікту. Восени 1648 року Хмельницький завдав ще однієї нищівної поразки польському війську в битві під Пилявцями, після чого пройшов через Галичину і обложив Замостя у власне Польщі. Однак, замість того щоб продовжити наступ і скористатися військовою перевагою, Хмельницький вирішив повернутися до центральної України після обрання нового польського короля Яна Казимира.
Тріумф у Києві та зміна політичного курсу
У січні 1649 року Богдан Хмельницький увійшов до Києва, де його зустрічали як визволителя і героя. Це був момент великої тріумфальної перемоги, який змінив його політичні амбіції. Якщо на початку повстання Хмельницький прагнув лише відновлення прав і компенсації за особисті образи, то після перемог і підтримки народу він почав бачити майбутнє України як незалежної козацької держави.
Хмельницький розпочав формування нової державної адміністрації, заснував систему управління та фінансів, створив місцеву владу, підпорядковану козацькій старшині, і почав налагоджувати дипломатичні відносини з іноземними державами. Він був готовий визнати королівський суверенітет, але на умовах широкої автономії для України.
Зборівська угода та подальші конфлікти
У серпні 1649 року між Хмельницьким і польською владою було підписано Зборівську угоду, яка визнавала автономію козацької України на території трьох воєводств — Київського, Чернігівського та Брацлавського. Однак ця угода не задовольнила ані польську шляхту, яка бачила в ній загрозу своїм інтересам, ані радикально налаштовану частину українського населення, яка вимагала повної незалежності.
Наступні роки були позначені продовженням військових дій, які не приносили вирішальних результатів. Підтримка татар, які були ненадійними союзниками, часто виявлялася недостатньою в критичні моменти, що змушувало Хмельницького шукати нових союзників для забезпечення перемоги над Польщею.
Переяславська угода та її наслідки
У 1654 році Хмельницький уклав угоду з Московським царством, відому як Переяславська рада. Природа цієї угоди викликала багато суперечок як серед сучасників, так і серед істориків. Російська історіографія наголошує на прийнятті Україною царського суверенітету, що згодом виправдовувало російське правління в Україні. З іншого боку, українські історики підкреслюють, що угода передбачала збереження автономії України, включно з виборним гетьманством, самоврядуванням і правом на зовнішні відносини, що фактично було рівнозначно незалежності.
Москва вступила у війну проти Польщі, але, незважаючи на кілька спільних перемог, вирішального прориву не відбулося. Хмельницький дедалі більше розчаровувався у московському союзі через суперечки щодо контролю над завойованими територіями та втручання Росії у внутрішні справи України. Особливо неприємним для гетьмана було російсько-польське зближення після нападу Швеції на Польщу у 1655 році. Швеція, яка могла стати потенційним союзником України, викликала нові надії на створення коаліції проти Польщі і Московії.
Кінець життя Хмельницького
Під кінець свого життя Хмельницький активно шукав нових союзників і планував розірвати зв’язки з Московією, щоб створити коаліцію за участю Швеції, Трансільванії, Бранденбурга, Молдавії та Валахії. Однак ці плани залишилися незавершеними через його смерть у 1657 році.
Повстання Хмельницького стало одним із найважливіших етапів в історії України. Воно привело до відновлення української державності, заклало основу для формування сучасної української національної ідентичності та визначило майбутні політичні орієнтири країни.
Данило Ігнатенко
