Нептун — восьма планета Сонячної системи, розташована на відстані приблизно 4,5 мільярди кілометрів від Сонця. Він є останнім представником групи гігантських планет поряд з Ураном, Сатурном та Юпітером. Завдяки віддаленості і складності дослідження, більшість наших знань про Нептун здобуті завдяки сучасним космічним місіям та технологіям спостереження.
Історія відкриття
Нептун був відкритий 23 вересня 1846 року завдяки математичним розрахункам, що базувалися на вивченні аномалій в орбіті Урана. Спочатку астрономи не могли пояснити ці відхилення, і згодом висунули гіпотезу про існування ще однієї планети за межами Урана. Французький астроном Урбен Левер’є та німецький астроном Йоганн Готфрід Галле визначили точне місце розташування Нептуна, і він був спостережений через телескоп до офіційного відкриття. Нептун отримав свою назву на честь римського бога моря, аналогічного грецькому Посейдону. Його астрономічний символ — ♆ — став універсальним позначенням планети.
Орбіта і рух
Нептун обертається навколо Сонця на середній відстані 4 498 396 000 км, що в 30 разів більше відстані від Землі до Сонця. Орбіта планети має незначний ексцентриситет (0,0086), що робить її майже круглою. Один орбітальний цикл Нептуна триває 164,79 земних років, що робить його рух одним з найповільніших серед гігантських планет. Середня швидкість руху по орбіті складає 5,43 км/с.
Фізичні характеристики
Нептун за своїми розмірами та масою знаходиться між Ураном і Юпітером. Його екваторіальний радіус становить 24 764 км, а полярний — 24 340 км. Масивність Нептуна оцінюється в 1,02 × 10^26 кг, що на 17% більше за масу Урана. Щільність його дорівнює 1,64 г/см³, що на 25% більше від щільності Урана. Однією з основних особливостей цієї планети є висока температура, яка перевищує температури інших планет на подібній відстані від Сонця. Це тепло, ймовірно, генерується через процеси внутрішнього нагріву, зокрема радіоактивний розпад та конвекція.
Атмосфера
Атмосфера Нептуна — одна з найдинамічніших у Сонячній системі. Вона складається переважно з водню (80%), гелію (19%) і водяної пари (1%), а також містить метан, аміак та інші леткі сполуки. Ці компоненти поглинають червону частину спектра, що надає планеті її характерний синьо-зелений відтінок. Нептун відомий також своїми надшвидкими вітрами, які є найшвидшими в Сонячній системі та можуть досягати понад 2 000 км/год. Велика активність атмосфери, з численними штормами та швидкими вітрами, визначається також тепловими і магнітними полями планети.
Магнітне поле
Магнітне поле Нептуна є сильним і нахилене до орбіти на 46,8°. Воно має унікальну структуру, оскільки магнітна вісь планети зміщена від її географічного центру. Напруженість магнітного поля на екваторі становить 0,14 гауса, що створює потужну магнітосферу, здатну захищати планету від сонячного вітру.
Супутники та кільця
Нептун має 14 супутників, серед яких найбільший — Тритон. Цей супутник є цікавим через свою ретроградну орбіту (обертання в протилежному напрямку до руху Нептуна), що вказує на його можливе захоплення планетою в минулому. Крім того, Нептун має систему з шести основних кілець, одне з яких містить кілька дуг — рідкісне явище серед планет Сонячної системи. Ці кільця, хоча й менші за кільця Сатурна, є важливими об’єктами для досліджень.
Завдяки дослідженням, проведеним за допомогою космічного апарату «Вояджер-2», а також новим технологіям спостереження, астрономи продовжують відкривати нові факти про цю планету.
Данило Ігнатенко
