Період Токугава (1603–1868), також відомий як епоха Едо, став часом стабільності, ізоляції та культурного розквіту Японії. Започаткований сьогуном Токугавою Іеясу, цей період характеризується централізацією влади, суворою соціальною ієрархією та розвитком унікальних мистецьких форм, таких як укійо-е, театр Кабукі та живопис школи Рінпа.
Політична система та соціальна структура
Утворення сьогунату Токугава
Після битви при Секігахарі (1600) Токугава Іеясу консолідував владу, а в 1603 році отримав титул сьогуна. Столиця була перенесена з Кіото до Едо (сучасний Токіо), що символізувало початок нової ери.
Система бакухан поєднувала централізоване управління сьогунатом (бакуфу) з напівавтономними володіннями дайме. Для контролю над останніми використовувався інститут санкін-котай — обов’язкове чергування дайме в Едо, що сприяло економічному зростанню міста.
Соціальна ієрархія та неоконфуціанство
Сьогунат запровадив сувору систему сі-но-ко-сьо (воїни, селяни, ремісники, торговці), засновану на неоконфуціанській ідеології. Однак економічне піднесення купецького класу суперечило його формально низькому статусу, що призвело до розвитку яскравої міської культури.
Культура та мистецтво періоду Едо
Живопис і художні школи
- Школа Кано– офіційні художники сьогунату, такі як Кано Танью, працювали в стилі, що поєднував японські та китайські традиції.
- Рінпа– декоративний стиль, започаткований Огатою Коріном, відомий яскравими кольорами та класичними сюжетами.
- Бундзин-га (нан-га)– живопис літераторів, натхненний китайськими вченими-аматорами (Айк Тайга, Бусон).
Укійо-е та популяризація гравюр
Дерев’яні гравюри укійо-е стали символом періоду Едо. Вони зображували:
- Акторів Кабукі (Хісікава Моронобу).
- Красу кварталів розваг (Кітаґава Утамаро).
- Пейзажі (Кацусіка Хокусай, Утаґава Хірошіге).
Театр Кабукі та література
Кабукі, виниклий у XVII столітті, став виразником міської культури. Паралельно розвивалися жанрові романи (Іхара Сайкаку) та поезія хайку (Мацуо Башьо).
Ізоляція та кінець епохи
Політика сакоку
У 1639 році сьогунат заборонив контакти з іноземцями, за винятком голландської факторії в Нагасакі. Це сприяло збереженню традицій, але призвело до технологічного відставання.
Реставрація Мейдзі
У XIX столітті тиск західних держав (наприклад, військові загрози з боку США) призвів до падіння сьогунату. У 1868 році влада була повернена імператору, що ознаменувало початок модернізації Японії.
Данило Ігнатенко
