Максиміліан Робесп’єр став однією з найвпливовіших і водночас суперечливих постатей Французької революції. Його кар’єра — це шлях від адвоката, що захищав права бідних, до лідера якобінців та голови Комітету громадської безпеки, який керував революційним урядом під час правління терору. Попри його ідеали, спрямовані на встановлення демократії та соціальної справедливості, Робесп’єра повалили і стратили під час Термідоріанської реакції.
Максиміліан Робесп’єр народився в місті Аррас у сім’ї адвоката. Після смерті матері батько залишив сім’ю, і Максиміліан разом із трьома братами і сестрами виховувався бабусею і дідусем. Уже змалку Робесп’єр демонстрував виняткову наполегливість і розумові здібності. У 1765 році він вступив до коледжу ораторіанців в Аррасі, а згодом, у 1769 році, отримав стипендію для навчання в елітному коледжі Луї-ле-Гран у Парижі.
Закінчивши навчання в 1781 році, Робесп’єр став адвокатом. Його діяльність на правничому поприщі принесла йому репутацію принципового борця за права бідних. Він виступав проти несправедливості та королівського свавілля, публікуючи роботи, такі як «Mémoire pour le Sieur Dupond», де засуджував абсолютизм.
Шлях до революції
Наприкінці 1780-х років Франція переживала глибоку політичну і соціальну кризу. Коли в 1789 році було оголошено скликання Генеральних штатів, Робесп’єр активно долучився до революційного руху. Його обрали депутатом від третього стану, і він швидко здобув популярність серед народних мас завдяки своїй пристрасній підтримці демократичних реформ.
Робесп’єр виступав за скасування привілеїв аристократії, загальне виборче право та рівність усіх перед законом. У цей період він приєднався до клубу якобінців, який згодом став центром радикального революційного руху.
Лідерство в революції та правління терору
У 1793 році Максиміліан Робесп’єр очолив Комітет громадської безпеки — виконавчий орган революційного уряду. Саме цей період увійшов в історію як «Правління терору». Задля захисту революції від внутрішніх і зовнішніх ворогів Робесп’єр та його соратники запровадили політику масових репресій.
Однією з ключових подій правління терору стала страта короля Людовіка XVI. Робесп’єр підтримував цю радикальну міру, вважаючи, що лише таким чином можна забезпечити тріумф революції. Разом із тим він намагався боротися з корупцією, виступав проти марнотратства і наполягав на суворому дотриманні принципів республіканізму.
Попри це, його дії викликали незадоволення навіть серед колишніх союзників. Суперечливість ідей Робесп’єра — від боротьби за демократичні цінності до виправдання насильства заради їх досягнення — стала причиною його падіння.
Термідоріанська реакція та страта
У липні 1794 року (10 термідора за революційним календарем) Робесп’єра заарештували разом із його найближчими соратниками. Наступного дня їх було страчено на гільйотині. Це поклало край правлінню терору та відкрило нову сторінку в історії Французької революції.
Максиміліан Робесп’єр залишив глибокий слід в історії. Його бачення справедливої республіки та боротьба за рівність надихали майбутніх революціонерів, але водночас його методи правління стали символом політичного екстремізму. Його постать залишається предметом дискусій серед істориків, які намагаються зрозуміти, чи був він героєм революції, чи її катом.
Данило Ігнатенко
