Бойове мистецтво – це методи бою, оздоровлення і вдосконалення всього людського організму, яке виникло на Сході: Китай, Японія, Індія, Окінава, Тайланд, Малайзія. Масове оспортивлення бойового мистецтва далеке від традицій: калларипаяту (індійське єдиноборство), ушу(китайський бойовий стиль), карате, айкідо, кендо, дзю дюцу, дзюдо, айкідо (японські бойові мистецтва) тхеквандо, хапкідо, танг судо( корейські єдиноборства) в’єт во дао (в’єтнамське бойове мистецтво), пенчак сілата, бандо (малоазійські стилі), муай боран, крабі крабонг (тайландські види).
Слово спорт походить від старофранцузського desport – розвага, гра. Його мета – показ швидкості, сили, витривалості, спритності для перемоги над суперником, обов’язковим є наявність судді і правил. Бойове мистецтво не є способом розважання. Людина, яка займається бойовим стилем, намагається продовжувати в ньому практикуватись до самого останнього дня свого життя. Спорт в основному призначений для дітей і молодих, він не ставить цілі після 45-50 років продовжувати тренуватися.
Бойове мистецтво допомагає покращити здоров’я, навчає самозахисту, вдосконалює тіло і волю людини. Воно поєднує в собі елементи конфуціанства, дзен-будизму та даосизму. Шанобливість до майстра (сифу в китайській і сенсей в японських культурах) є основою східних єдиноборств. Щоб чогось навчитись, людина повинна бути вірною порадам наставника, ввічливою, наполегливою, скромною, уважною. В процесі років тренувань – учень навчається бути витривалим, терпіти фізичний біль, травми і т. д.
Вивчаючи бойові мистецтва, людина має шанс стати кращою. В основу бойових стилів покладені такі принципи: людяність, честь, чесність, вірність. Зал для заняття єдиноборствами з китайської та японської мови перекладається «місце для знаходження шляху», тут по правилах не можна лежати, розвалюватись, нахабно поводитись, зневажати своїх колег, надмірно говорити.
Парадоксальним в бойовому стилі є ненасилля та милосердя, але присутні в ньому готовність покалічити суперника в самозахисті. Використовувати бойові приойми на повну силу дозволяється тільки тоді, коли виникає смертельна загроза вашому життю або життю близьких вам людей. Карате, ушу, тхеквандо, дзю дзюцу, айкідо та ін. східні бойові стилі виховують гуманну, відповідальну, стриману, сміливу, справедливу особистість.
Бойове мистецтво варто охарактеризувати всім відомим символом інь та ян. Він означає єдність і боротьбу протилежностей. Зв’язок легкого духу, який на сході є союзом мислення, емоцій, волі та твердого матеріального тіла утворює рівновагу особистості. Цілісна особа сифу чи сенсей – це певний ідеал, зразок для наслідування, розвитку. Вдосконалення відбувається все життя, від початку входження в світ бойового єдиноборства до останнього подиху, де б не застала смерть.
