Коран — це священне писання ісламу, яке за ісламським віруванням було відкрито Пророку Мухаммаду через ангела Гавриїла. Цей процес тривав з 610 року до смерті Пророка в 632 році н.е. Коран вважається дослівним записом Божої промови, яка є відображенням вічного небесного оригіналу. Назва «Коран» походить від арабського дієслова «qaraʾa», що означає «читати» або «декламувати», і підкреслює важливість усного переказу та вивчення цього тексту.
Походження та значення Корану
Згідно з ісламською традицією, Коран був відкритий у містах Мекка та Медина, де Пророк Мухаммад отримував божественні одкровення. Він написаний класичною арабською мовою і вважається не лише релігійним текстом, але й літературним шедевром. Коран складається з 114 сур (глав), які поділяються на аяти (вірші). Кожна сура, за винятком однієї, починається з басмали — фрази «В ім’я Бога, Милосердного, Милосердного».
Структура
Сури в Корані впорядковані приблизно за зменшенням довжини, хоча це правило не завжди застосовується. Найдовшою є друга сура, яка називається «Аль-Бакара». Назви сур часто походять від ключових слів або тем, які в них згадуються, але вони не завжди відображають основну ідею тексту. Наприклад, сура «Ан-Намль» («Мурахи») розповідає не лише про мурах, але й про історії пророків.
Аяти Корану, що буквально означають «знаки», є основними структурними одиницями тексту. Вони можуть бути як короткими, так і довгими, і часто містять описи Божої сили, благодаті або покарання. Коран містить понад 6200 аятів, які демонструють різноманітність стилів — від поетичних до прозових.
Зміст та основні теми
Книга охоплює широкий спектр тем, включаючи теологію, етику, історію та право. Однією з центральних тем є віра в єдиного Бога (Аллаха) та відповідальність людини перед Ним. Коран також містить численні розповіді про біблійних персонажів, таких як Адам, Мойсей, Ісус та Марія, які використовуються для підкреслення моральних уроків.
Есхатологічні теми, такі як Судний день, рай і пекло, займають важливе місце в ньому. Він описує, як кожна людина буде судитися за свої вчинки, і наголошує на важливості справедливості, милосердя та віри.
Коран як основа ісламського права
Книга є основним джерелом ісламського права (шаріату). Хоча багато юридичних деталей походять із хадисів (висловлювань і дій Пророка Мухаммада), Коран містить основні принципи, які регулюють різні аспекти життя мусульман. Це включає сімейне право, ритуальні обряди, правила харчування, кримінальне та комерційне право. Наприклад, Коран забороняє лихварство та вживання свинини, а також встановлює правила спадкування.
Літературні особливості
Він відрізняється унікальною літературною структурою. На відміну від класичної арабської поезії, аяти Корану не мають строгих метричних схем. Замість цього вони мають ритмічні та риторичні прийоми, що робить текст легким для запам’ятовування та декламації. Багато сур мають внутрішню єдність, яка проявляється через повторення ключових слів і фраз, що створює літературну симетрію.
Значення для мусульман
Для мільйонів мусульман по всьому світу Коран є не лише релігійним текстом, але й джерелом натхнення, моралі та духовного керівництва. Його вивчення та декламація є важливою частиною релігійної практики. Коран також відіграє ключову роль у формуванні ісламської культури, мистецтва та філософії.
Данило Ігнатенко
