Іврит – це одна з найстаріших і найважливіших семітських мов, яка належить до північно-центральної групи семітських мов. Вчені зазвичай включають іврит до ханаанської підгрупи, через тісний зв’язок із зазначеними мовами. У давнину на івриті розмовляли в Палестині, але з часом він поступився місцем арамейському діалекту приблизно у III столітті до нашої ери. Проте, іврит не зник повністю — він продовжував існувати як літургійна і літературна мова.
Справжнє відродження івриту сталося в XIX-XX століттях, коли мову почали знову використовувати у повсякденному спілкуванні. Сьогодні іврит є офіційною мовою Держави Ізраїль, що підкреслює його виняткову важливість для єврейської культури.
Історія івриту умовно поділяється на чотири основні періоди:
Біблійний іврит (до III століття до н. е.) — на цій мові написана більша частина єврейської Біблії (Старого Завіту). Вважається, що найдавнішими зразками цієї форми івриту є поетичні твори, зокрема, «Пісня Девори» у книзі Суддів.
Мішнаїчний іврит (приблизно до 200 р. н. е.) — мова, яка використовувалася в Мішні, збірці єврейських традицій. Однак, це не була розмовна мова, а здебільшого літературна.
Середньовічний іврит (VI-XIII століття) — період активного розвитку мови під впливом інших культур. Іврит того часу запозичив багато слів з грецької, арабської, латинської та іспанської мов.
Сучасний іврит — це мова, якою спілкуються в сучасному Ізраїлі. Він був відроджений у XIX столітті та пристосований до потреб сучасного світу.
Протягом біблійного періоду в івриті спостерігалася певна діалектна різноманітність, а також запозичення слів з інших ханаанських мов та аккадської. Також помітно невеликий вплив шумерської мови, який проник через аккадські запозичення.
Період Мішни ознаменувався певними фонетичними змінами, коли деякі приголосні поєднувалися або замінялися, а також запозиченням слів з арамейської. У цей час іврит також перейняв певну кількість грецьких, латинських і перських слів.
Протягом середньовічного періоду розвиток івриту тривав. Зокрема, значний вплив на мову справили літургійні поеми (піюти), що збагатило лексикон, а також єврейська література, наука та філософія, що додали до мови нові терміни та вирази.
Сучасний іврит базується на класичному біблійному, але має численні нововведення для відображення реалій сучасного світу. Наприклад, багато сучасних слів були створені на основі вже існуючих фраз або запозичені з інших мов. Наприклад, слово «шаон» (годинник) походить від слова «шаа» (година), а «мішмеш» (абрикос) запозичене з арабської мови.
Цікаво, що вимова сучасного івриту базується на традиціях сефардських євреїв, хоча втрачені або не розрізнені старі гортанні звуки, за винятком деяких палестинських діалектів.
Іврит має дуже характерну морфологію. Більшість слів утворюються з коренів, що зазвичай складаються з трьох приголосних, до яких додаються голосні для утворення нових слів. Письмо івриту — це система з 22 літер, що читається справа наліво, як і в інших семітських мовах. Найдавніші тексти записували лише приголосні, але згодом були введені діакритичні знаки для позначення голосних і фонетичної інформації.
Данило Ігнатенко
