Хвороба Альцгеймера — це нейродегенеративний розлад, що впливає на мозок і є однією з головних причин деменції у літніх людей. Вона проявляється в середньому або пізньому дорослому віці і характеризується руйнуванням нейронів і зменшенням мозкової маси. Вперше хвороба була описана в 1906 році німецьким невропатологом Алоїзом Альцгеймером, коли він спостерігав подібні симптоми у 55-річної пацієнтки. З того часу, захворювання перестало вважатися частиною нормального старіння і стало об’єктом інтенсивних досліджень через значний вплив на якість життя мільйонів людей.
Стадії розвитку хвороби
Хвороба Альцгеймера розвивається поступово і характеризується трьома основними стадіями: доклінічна стадія, легкі когнітивні порушення та стадія деменції.
Доклінічна стадія. На цьому етапі симптоми можуть бути непомітними, проте патологічні зміни в мозку вже починаються. Пацієнти можуть не відчувати значних змін у пам’яті або когнітивних функціях, проте специфічні біомаркери можуть вказувати на розвиток хвороби.
Легкі когнітивні порушення. На цій стадії починаються перші помітні проблеми з пам’яттю, зокрема з короткочасною. Люди можуть забувати недавні події або важливі деталі, що виявляє погіршення когнітивних функцій
Стадія деменції. Це найпоширеніша стадія серед літніх людей. Вона супроводжується значним погіршенням когнітивних навичок, мовних здібностей, орієнтації в просторі та сприйняття. Втрата пам’яті стає глибокою, і хворий часто не може згадати навіть основну інформацію про себе або своїх близьких.
Симптоми хвороби Альцгеймера
Хвороба Альцгеймера поступово впливає на всі сфери когнітивної діяльності людини. На початкових етапах основним симптомом є порушення короткочасної пам’яті. Проте з прогресуванням хвороби додаються інші симптоми:
– Погіршення мовних здібностей – людина починає забувати слова, не може висловити свої думки або розуміти складні речення.
– Втрата просторової орієнтації – пацієнти можуть загубитися у знайомих місцях або не можуть виконувати повсякденні завдання, які раніше виконували автоматично.
– Моторні порушення – рухові навички погіршуються, що може призводити до проблем із координацією, рівновагою та навіть ходьбою.
– Емоційна нестабільність – хворі можуть переживати різкі зміни настрою, дратівливість, депресію або агресію.
– Втрата контролю над функціями тіла – на пізніх стадіях захворювання пацієнт втрачає контроль над рухами, не може самостійно їсти, одягатися або виконувати базові гігієнічні потреби.
Прогресування та наслідки
Хвороба Альцгеймера може прогресувати з різною швидкістю, і тривалість життя після встановлення діагнозу варіюється від 2 до 20 років. Однак найчастіше смерть настає через 8-10 років після виявлення захворювання. Пацієнти в кінцевих стадіях часто залишаються прикутими до ліжка, втрачають всі основні функції тіла та здатність реагувати на навколишній світ.
Причини та фактори ризику
Сучасні дослідження показують, що хвороба Альцгеймера є результатом складної взаємодії генетичних, екологічних і біологічних факторів. Близько 10% випадків, які розвиваються до 60 років, мають спадкову природу, що пов’язано з мутаціями в генах. Інші фактори ризику включають:
Похилий вік, ймовірність розвитку хвороби значно збільшується після 65 років.
Генетична схильність, наявність певних генетичних мутацій підвищує ризик розвитку хвороби.
Травми голови, серйозні черепно-мозкові травми можуть збільшити ймовірність розвитку Альцгеймера в майбутньому.
Серцево-судинні захворювання, високий артеріальний тиск, цукровий діабет, ожиріння та інші захворювання серцево-судинної системи підвищують ризик ураження мозку.
Діагностика
Раннє виявлення хвороби Альцгеймера можливе завдяки сучасним методам діагностики, зокрема за допомогою біомаркерів і нейровізуалізації. Біомаркери вказують на наявність патологічних змін у мозку, таких як нейритичні бляшки та нейрофібрилярні клубки, які є специфічними для цього захворювання. Методи діагностичної візуалізації, зокрема МРТ і ПЕТ, допомагають виявити ці зміни ще до появи значних когнітивних порушень.
Лікування
На жаль, на сьогоднішній день не існує ліків, що могли б повністю вилікувати хворобу Альцгеймера. Однак існують методи лікування, спрямовані на уповільнення прогресування хвороби та поліпшення якості життя пацієнтів. Лікування здебільшого спрямоване на контроль супутніх симптомів, таких як депресія, проблеми з поведінкою та безсоння. Деякі лікарські препарати, зокрема інгібітори холінестерази, можуть тимчасово поліпшити когнітивні функції, але їх ефект обмежений.
Профілактика
Хоча неможливо повністю запобігти розвитку хвороби Альцгеймера, здоровий спосіб життя може знизити ризик її виникнення. Регулярні фізичні навантаження, розумова активність, збалансоване харчування, контроль за артеріальним тиском і рівнем цукру в крові можуть сприяти підтримці мозку в здоровому стані.
Данило Ігнатенко
